Чортів замурзаний брат

   Одному відставному солдатові жити було нізащо, і не знав він, як йому з такої біди виплутатися. Ось відправився він в ліс, пройшов трохи і зустрів маленького чоловічка, а то був чорт. І сказав йому чоловічок:

— Що це з тобою? Вигляд у тебе щось невеселий.

Відповів йому солдат:

— Та ось їсти хочеться, а грошей немає.

Чорт і каже йому:

— Підеш до мене на службу – вистачить тобі на весь твій вік; а служити ти мені повинен сім років, і після того знову будеш ти людиною вільною. Тільки от що я тобі скажу: ти не повинен ні митися, ні стригтися, ні обрізати нігтів і око не протирати…

Солдат каже:

— Ну, що ж робити тоді, коли воля твоя, – і пішов за чоловічком, і повів його той прямісінько в пекло. І сказав йому чорт, що він робити зобов'язаний: повинен він під котлами вогонь розводити, де грішники сидять, будинок тримати в чистоті та сміття виносити за поріг і всюди стежити за порядком. Але якщо він загляне хоч раз в котел, то погано йому доведеться. Солдат сказав:

— Гаразд, я постараюся.

   І відправився старий чорт знову мандрувати по світу, а солдат приступив до виконання своїх обов'язків: став вогонь розводити, стать підмітати, мусор виносити за поріг – все, як було йому велено. Повернувся старий чорт, подивився, чи все виконано, залишився задоволений і пішов знову. Оглянувся солдат, подивився гарненько, бачить – розставлені колом котли в пеклі, палає під ними сильний вогонь, і вариться в них щось та клекоче. Життя б віддати солдат готовий, аби в них заглянути, але заборонив йому чорт це робити.

   Але ось, нарешті, він не міг втриматися, підняв злегка кришку першого котла і заглянув в нього. І побачив він, що сидить у ньому колишній його офіцер.

— Ага, голубчику, – сказав солдат, – ось куди ти потрапив! Раніше я був у твоїх руках, а тепер ти в мене, – і швидко опустив він кришку, став роздмухувати вогонь і підклав ще дров. Підійшов він потім до другого котла, підняв злегка кришку, заглянув, бачить – а в ньому прапорщик.

— Ага, голубчику, ось ти куди потрапив! Раніше я був у твоїх руках, тепер ти в мене, – закрив солдат кришку і приніс поліно, щоб тому ще спекотніше було.

   Захотілося солдату подивитися, хто ж це в третьому котлі сидить, а там – сам генерал.

— Ага, голубчику, ось куди ти потрапив! Раніше я був у тебе в руках, а тепер ти в мене, – і приніс солдат міхи, став роздмухувати вогонь, і запалало пекельне полум'я під ним ще дужче.

   Так ніс солдат свою службу в пеклі цілих сім років, не мився, як не свербіло,  не стригся, нігтів не зрізав і око не протирав; і пройшло сім років так швидко, що йому здалося, що минуло тільки півроку. Коли закінчився термін служби, прийшов чорт і каже;

— Ну, Ганс, що ти тут робив?

— Роздував вогонь під котлами, підмітав та мусор виносив.

— Ні, ти і в котли заглядав; щастя твоє, що ти підкладав дров, а то б тепер тобі пропадати; що ж, термін твій пройшов, хочеш додому повернутися?

— Так, – сказав солдат, – хотілося б мені подивитися, що там батько мій робить.

Чорт каже:

— Так от, отримуй свою платню: йди та набери собі сміття в ранець і візьми його з собою. А повинен ти йти додому неумитий і нечесаний, з довгим волоссям на голові і на бороді, з не постриженими нігтями і брудними очима, а якщо тебе хтось запитає, звідки, мовляв, йдеш, то скажи: "З пекла," а якщо хто спитає, хто ти такий, повинен відповісти: "Чортів замурзаний брат і сам собі король."

   Ні слова не сказав солдат і зробив те, що велів йому чорт, але платнею своєю він залишився зовсім незадоволений.

   Потрапив він знову наверх, в ліс, зняв свій ранець зі спини і хотів було витрусити з нього сміття; але тільки він його відкрив – і перетворилося все сміття в чисте золото.

— Цього я вже ніяк не чекав, – сказав він, залишився задоволений і пішов у місто.

   Біля воріт готелю стояв господар, і коли він помітив солдата, то злякався: Ганс виглядав як опудало, гірше, ніж лякало на городі. Закликав його господар готелю до себе і каже:

— Звідки ти йдеш?

— З пекла.

— А хто ти такий?

— Чортів замурзаний брат і сам собі король.

   Не хотів було господар його впускати, але як показав він йому золото, то сам і двері перед ним відчинив. Велів Ганс відвести йому найкращу кімнату та прислужувати йому як слід, поїв досхочу і попив, але, проте, не мився, як не свербіло, як і велів йому чорт, і ліг спати. А господареві все бачився перед очима ранець, повний золота, і не давав він йому спокою, поки не забрався він уночі до солдата і не вкрав у нього той ранець.

   Встав на другий ранок Ганс, хотів було заплатити господареві гроші і йти далі, але бачить, що ранець кудись пропав. Він схаменувся і подумав: "Ось без вини в біду потрапив," і повернувся він знову прямою дорогою в пекло; поскаржився він старому чортові на своє нещастя і став просити його про допомогу. Чорт сказав:

— Сідай, я вмию тебе, причешу, волосся і нігті пострижу і очі протру.

   Закінчив він цю справу і дав йому знову ранець, повний сміття, і каже:

— Іди та скажи господареві, щоб віддав він твоє золото назад, а то я сам до нього прийду і відведу його в пекло, і буде він замість тебе вогонь роздувати.

Піднявся Ганс з пекла і каже господареві:

— Ти вкрав у мене золото; якщо не повернеш його мені назад, доведеться йти тобі в пекло на моє місце, і станеш ти таким же страховиськом, як і я.

   І віддав господар йому золото та ще дав на додачу, і просив його нікому про те не говорити, і став Ганс тепер людиною багатою.

   Вирушив він у дорогу додому, до свого батька, купив собі, щоб було в що одягнутися, дешеву куртку, став по дорозі музикою займатися, а музиці тієї навчився він у чорта в пеклі. А жив в тій країні старий король; і став Ганс перед ним грати; і сподобалася дуже королю його музика, і обіцяв він йому в дружини свою старшу дочку. Але як почула вона про те, що повинна виходити заміж за простого чоловіка у полотняній куртці, сказала:

— Вже краще мені у вир глибокий кинутися, ніж іти заміж за нього.

   І віддав тоді король йому свою молодшу дочку в дружини, і та з любові до свого батька погодилася. І ось отримав чортів замурзаний брат королівську дочку в дружини, а коли помер король, то і все його королівство.