Старий Гільдебранд

   Жили – були колись селянин з селянкою, і сподобалася селянка сільському попу; дуже йому хотілося провести з тією селянкою весь день в своє задоволення, а тій цього теж хотілося.

Ну, от і каже він раз селянці:

— Послухай, мила моя, я придумав, як нам з тобою разом весь день провести в повному задоволенні. Знаєш що, лягай ти в ліжко в ніч під середу та скажи своєму мужику, ніби ти захворіла, та тільки скаржся і стогни міцніше і роби так до самого неділі, коли я проповідь читаю. А я скажу в своїй проповіді, що якщо у кого в будинку є хвора дитина, або хворий чоловік, або хвора дружина, або батько хворий, мати хвора, або сестра, брат чи хтось інший з родини, нехай той відправиться для сповіді на гору Геккерлі в Велішланд, де можна за один крейцер купити лаврового листа, і у того одужає хвора дитина, хворий чоловік і дружина хвора, хворий батько, хвора мати, хвора сестра чи хтось інший з родини.

— Я так і зроблю, – сказала на це селянка.

   Ну, після того під середу вляглася вона в ліжко і стала на хворобу скаржитися, як ніколи ще не скаржилася, і чоловік робив з нею все, що тільки знав, але ніщо не допомагало. Ось настала неділя, а селянка і каже:

— Мені так важко, немов смерть моя підходить, і одного б мені хотілося перед своїм кінцем – це послухати проповідь нашого пана пастора, яку він буде нині читати.

— Ох, жінко моя, – сказав на це селянин, – не роби ти цього, а то може зробитися тобі ще гірше, якщо ти вийдеш. Знаєш що, піду я на проповідь сам, уважно вислухаю і все тобі перекажу, що скаже пан пастор.

— Ну, – сказала селянка, – іди ти, але слухай уважно і розкажеш мені все, що чув.

   От пішов селянин на проповідь; почав пан пастор читати проповідь і каже:

— І якщо у кого є в будинку хвора дитина або хворий чоловік, хвора дружина або батько хворий, мати хвора або сестра, брат чи хтось інший з родини, то нехай відправиться той на сповідь на гору Геккерлі в Велішланд, де можна за один крейцер купити лаврового листа, – і одужає у того хвора дитина, хворий чоловік, хвора дружина, хворий батько, хвора мати, хвора сестра, брат чи хтось інший з родини; і хто побажає зробити таку подорож, повинен після закінчення меси прийти до мене, і я дам тому мішок для лаврового листа і крейцер.

   Ніхто так не зрадів, почувши це, як селянин. Після закінчення меси попрямував він до попа, і той дав йому мішок для лаврового листа і крейцер. Повернувся селянин додому і тільки увійшов у двері, та як закричить:

— Хе-хе, жіночко, тепер вже вважай, що ти одужала! Пан пастор сказав нині в проповіді, що якщо у кого в будинку є хвора дитина або хворий чоловік, хвора дружина, батько хворий або хвора мати, хвора сестра, брат чи хтось інший з родини і якщо той відправиться на сповідь на гору Геккерлі в Велішланд, де лавровий лист коштує один крейцер, то одужає у того хвора дитина, хворий чоловік, хвора дружина, хворий батько, хвора мати, хвора сестра, брат чи хтось інший з родини. Я вже отримав від пана пастора і мішок для лаврового листа і крейцер і зараз же вирушаю в дорогу, щоб ти мерщій одужала.

   І він пішов з дому. Але тільки він пішов, піднялася одразу селянка з ліжка, і піп був уже тут як тут. Але тепер ми залишимо їх удвох, а самі підемо разом з селянином. Тим часом він уже далеко відійшов, щоб скоріше піднятися на гору Геккерлі; ось іде він, квапиться і зустрічає на шляху свого кума. А був його кум торговець яйцями і повертався якраз з ринку, де продав яйця.

— Здоров! – Каже йому кум. – Куди це ти, куме, так поспішаєш?

— Так от, кум, під святі місця, – відповідає селянин, – дружина в мене захворіла, а чув я нині в проповіді пана пастора, що якщо у кого в будинку є хвора дружина чи хтось інший з родини, то нехай той відправиться на сповідь на гору Геккерлі в Велішланд, де лавровий лист коштує один крейцер, – і видужає у того враз хворий; от і взяв я у пана пастора мішок для лаврового листа і крейцер і йду тепер на сповідь.

— Але послухай, куме, – каже кум селянинові, – невже ти такий простак, що всьому цьому повірив? Знаєш, в чому справа? Та попу хочеться провести з твоєю дружиною весь день удвох в повне своє задоволення, тому вони тебе і обдурили, щоб ти їм не заважав.

— Та що ти? – Сказав селянин. – Хотів би я перевірити, чи правда це.

— Ну, – сказав кум, – знаєш що, сідай ти до мене в корзину від яєць, а я тебе додому віднесу, і ти все сам побачиш.

   Сказано – зроблено; посадив кум селянина до себе в кошик і приніс його додому. Як прийшли вони додому – го-го, як там весело було! Зарізала селянка майже все, що у неї на подвір'ї знаходилося, напекла пампушок, і піп уже був тут як тут і притягнув з собою скрипку. Постукав кум у двері; запитує селянка, хто там такий.

— Кума, та це я, – каже кум, – пустіть мене нині на нічліг, яєць я на ринку нині не продав, доводиться мені їх додому тягти, а вони дуже важкі, мені їх не донести, та й на дворі вже темінь яка.

— Так, куме, – каже селянка, – прийшли ви щось невчасно.

   Ну, нічого не поробиш, входіть, забирайтеся на піч, на лежанку подалі.

   Ось забрався кум зі своїм кошиком на піч; а піп і селянка були вже напідпитку.

Ось піп і каже:

— Слухай, голубонько, ти ж вмієш співати так добре; заспівай мені що – небудь.

— Ах, – говорить селянка, – співати я вже тепер розучилася, ось в молоді роки вміла я співати добре, а тепер це пройшло.

— Е, та заспівай, – говорить знову піп, – хоч трішки.

І почала селянка співати:

Я чоловічка, спритно відіслала

На гору Геккерлі, послала,

Тепер одна я із попом,

Веселюся на весь дом.

А тут і піп за нею заспівав:

Якби там цілий рік він був,

З мішком на горі, а про нас забув.

Алілуя!

   А там на печі і кум заспівав собі теж (треба сказати вам, що звали селянина Гільдебрандом), затягнув він пісеньку:

Гільдебранд, люб'язний мій,

Що ж забрався ти на грубку, дорогий?

Алілуя!

А там заспівав і селянин в кошику:

Таких пісеньок я не терплю,

Злізу з печі і попа наб’ю.

   Вилазить він з кошика і починає попа бити, бити; і прогнав його так з дому.