Ягня і рибка

   Жили – були братик та сестриця, вони міцно любили один одного. Рідна мати у них померла, і була у них мачуха, вона дітей не любила і всіляко їх нишком ображала. Сталося раз, що грали вони з іншими дітьми на лужку перед будинком, а знаходився біля лужка ставок, і з одного боку він доходив до самого будинку. Діти бігали навколо ставка, грали у війну і в квача:

Еники – беники, дай полюблю,

Пташку тобі я свою подарую,

Пташка букет гарненький знайде,

Свинці подарю його я за те,

Свинка мені дасть молочка надоїть,

Те молоко я віддам пекарю вмить,

Пекар спече мені пиріжок,

Той пиріжок получить коток,

Котик мені буде мишки ловить,

Мишок під дахом я буду сушить!

   Діти при цьому стояли, зібравшись у гурток, і на кого падало слово "ловити," той повинен був тікати, а інші бігли за ним і його ловили. Коли вони так весело стрибали і гралися, мачуха дивилася на все це з вікна і злилася. А так як вона знала різне чаклунство, то і зачарувала обох, і звернула брата в рибку, а сестрицю в ягнятко. І ось стала рибка плавати в ставку, і було їй сумно, а ягнятко ходив по лузі і теж зажурився, нічого не їв, навіть до листочків не торкався. Так тривало довгий – довгий час, і ось з'явилися в замок невідомі гості. І подумала підступна мачуха: "Це зручний випадок." Покликала кухаря і сказала йому:

— Іди приведи мені з лугу ягнятко і заріж його, а то у нас немає чим гостей частувати.

   Відправився кухар на луг, приніс ягнятко, повів його прямо на кухню і зв'язав йому ніжки. Ось витяг кухар ніж, почав його на порозі точити, щоб він був гостріший; і помітило ягнятко, що плаває у водостічній канаві рибка у воді і на нього все поглядає. А була та рибка сестриці – ягнятка братиком. Як побачила рибка, що кухар повів ягнятко, підпливла до самого будинку. І крикнуло їй зверху з кухні ягнятко:

У глибокому озері, ах, братику мій.

І серце мучиться тугою!

А кухар ніж свій точить,

Пронизити серце мені хоче.

І відповіла йому рибка:

Ах, бідна моя сестричко,

Як серце у мене крає,

У глибокому озері помирає!

   Як почув кухар, що вміє ягнятко говорити по-людські й такі сумні слова мовила рибка, злякався він і подумав, що це, мабуть, не справжнє ягня, а хтось зачарований злою мачухою.

— Заспокойся ти, вбивати я тебе не стану, – і він узяв замість нього іншого і приготував його для гостей, а цього ягнятка відніс до однієї доброї селянки і розповів їй все, що він бачив і чув. А була та селянка якраз мамою сестриці, і вона зараз про все здогадалася і пішла з ягнятком до однієї ворожки. І промовила та над ягнятком і рибкою своє добре слово, і ось обернулися вони знову сестрицею і братиком.

   Потім вона відвела братика і сестричку в дрімучий ліс в маленьку хатинку, і стали вони там жити та поживати і були щасливі та задоволені.