Як миша віддячила левові

   Дрімав собі лев спо­кійно під деревом в лісі. Нараз надбігла миша і побігла по нім. Збудився лев і рикнув страшно із злості, що його збудила миша, зловив її в лапи і тримає.

— Як ти сміла мене будити? — гукнув громовим го­лосом на перестрашену мишу. — Заплатиш мені за те життям своїм!

— Ах, пане мій і царю, — сказала покірненько перестрашена миша, — даруй мені ту про­вину… Що тобі прийде з моєї смерті?.. Будь милостивий, даруй мені життя, а я тобі за те колись відплачу!

Засміявся страшний лев на таку бесіду миші і ска­зав:

— Ти дрібна, дурна… І як же ти мені можеш відслу­житись?.. Іди до своєї діри! Марш!

І пустив її на волю.

   Незадовго потім попався лев у сіті з реміння і шну­рів, котрі люди на нього були наставили. Лев шар­пався, злостився, но сітей порвати не зміг. Заричав із злості сильно…

   Рик той почула миша — та сама. Пізнала голос лева. Біжить і каже:

— Зачекай, царю мій і пане мій, я тебе врятую!

   Побігла, закликала з п'ятдесят других мишей, са­мих свояків своїх, дітей і внуків, і каже:

— Гризіть сіті, і я буду гризти!

   Кинулись миші з гострими зубами на сіті і давай гризти! Гризуть, аж хрупотить. Не минула й година — сіті були розгризені, і лев став знову вільний, подя­кував мишці і пішов поважно в ліс…

повернутися до: Українські народні казки⇒