Колядки, щедрівки, засівалки, вінчування (віншування)

   Колядки — величальні обрядові пісні зимового циклу, які походять з глибокої давнини.

   З’явилася традиція співати колядки ще в часи язичництва і пов’язана вона з культом Сонця.

   Коляда – це знаменитий бог древніх слов’ян, який подарував людству календар. Назва «календар» походить від слів Коляди Дар. Це означає, що Коляда вчить людину бачити зірки та їх закономірності.

   По легенді давніх часів наші предки святкували такі фази Сонця, як зимове та літнє сонцестояння і весняне рівнодення. Починається свято Коляди 25 грудня, в день зимового сонцестояння. Цей день ще називають Коротуном. Коротун – це змій, який поїдає Сонце, а богиня Коляда народжує нове Сонце, яке язичники захищали від Коротуна. Проганяли Змія колядники піснями, прославляючи небеса, сонце, зірки, та своїм співом оповіщали про народження нового сонця. От такі обрядові пісні і стали називати колядками.

   Колядки – це такі народні обрядові пісні; співаючи їх, люди бажають один одному здоров’я, благополуччя та удачі. Колядки починають співати на Різдво і продовжують до самої Водохреща. Цей старовинний звичай приносить радість дітям і дорослим.

   По традиції наші предки під час свят прославляли Коляду і, щоб отримати від нього різні дари, співали веселі колядки.

   Ще з древніх часів повелося, що під час Різдвяних свят діти і дорослі ходили по хатах і співали колядки, прославляючи настання нового року, нового життя, і дякуючи богам за процвітання. Ці веселі пісні співали, щоб побажати всім здоров’я та благополуччя.

   Після появи християнської релігії обряд колядування почали святкувати на Різдво. З появою нового свята змінилася і тематика колядок. В цих піснях образи язичників стали переплітатися з біблійними героями. В нових колядка люди стали прославляти Ісуса Христа та його матір. Колядників завжди радісно зустрічали та обдаровували різними подарунками та солодощами. Ця неймовірно добра та тепла традиція дійшла і до наших днів.

   Щедрі́вки — величальні українські народні обрядові пісні, які виконуються під Новий рік і під Йордан у Щедрий Вечір. Відповідно до різдвяно-новорічних звичаїв, щедрівки, як і колядки, величають господаря та членів його родини.

   У щедрівках висловлюється побажання багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл. Поетичне слово в щедрівках і колядках виконує магічну функцію.

   У давніх щедрівках і колядках відбилися часи Київської Русі й збереглися образи князівсько-дружинного побуту. Проте у щедрівках і колядках християнського циклу переважають мотиви біблійних і євангельських та апокрифічних оповідань: картини народження Христа, поклоніння волхвів і пастухів. У багатьох щедрівках і колядках християнські мотиви і євангельські оповідання сполучені з життям і побутом українського селянина («Господь волики гонить, Пречиста Діва їсточки носить, а святий Петро за плугом ходить»). Образи святих вводяться, щоб надати ще більшої магічної сили поетичній формулі.

   Щедрівки і колядки християнського циклу відзначаються своїм глибоким етичним змістом і великою мистецькою красою. Основні мотиви їх — християнська любов, милосердя, глибока пошана до матері.

   Щедрівки відрізняються від колядок неодмінним приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір».

   А ще до 15 століття Новий Рік на Русі святкувався у березні і щедрівки виконували функції веснянок, тобто, розпочинали весняний цикл, тому в них і залишились згадки про ластівок, зозуль… ("… прилетіла ластівочка", … "ой, сивая зозуленька").

(Джерело інформації: https://uk.wikipedia.org/)