З ГРИНДЖОЛЯТАМИ

Що за чудовая днина,

Сніг, наче срібло, блищить!

Вийшов веселий хлопчина,

Швидко з санками біжить.

Ох, ті санки-гринджолята!

Коней не треба до них:

Роблять їх мудро хлоп’ята,

Треба прудких тільки ніг!

Сам у санки упряжешся,

Вже ж не яка там вага!

Стежкою хутко женешся,

Всякий тебе оббіга!

Ось вона й гірка маленька, —

Ой, як униз я спущусь!

Наче та пташка швиденька,

Долі умить опинюсь.

Нуте лишень, хто зручніший?

Швидше которе збіжить?

Кепсько, — мороз все лютіший,

Носик з морозу щемить.

Ей, чи ж морозу боятись

Та отаким козакам?!

Нуте у сніжки гуляти,

Треба зогрітися нам!

Ой, чи заходить вже сонце?..

Пізня така вже пора?..

Стукають мати в віконце,

Треба рушать до двора!

повернутися до: Вірші Олени Пчілки⇒

24 коментарі to “З гринджолятами”