НА ГІРСЬКИХ ПОЛОНИНАХ

Хто бачив сам чи уявляв

такі гірські долини,

що в Казахстані звуть — джайляу,

в Карпатах — полонини?

 

Там з верховин струмить вода,

трава росте квітчаста.

І пастухи женуть стада,

щоб там все літо пасти.

 

Як спека спалює вкінець

низини, сонця повні,

в горах — привілля для овець,

не парко в теплій вовні.

 

На пашу радо вівці йдуть,

а нам у віддарунок

і молоко своє дадуть,

і вовну тонкорунну.

 

Із вовни роблять шерстяні

тканини… А сестричка

сплете на дротиках мені

шкарпетки й рукавички.

 

Піду на лижах залюбки

до лісу недалечко.

За одяг теплий і м'який

спасибі вам, овечки!

 

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒