Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Бідняк і багач

Бідняк і багач

   У стародавні часи, коли Господь Бог ходив ще по землі, сталося так що одного разу під вечір він втомився, його застала ніч, і ніде йому було переночувати. А стояли по дорозі два будинки, один навпроти іншого; був один великий і красивий, а другий – маленький і на вигляд непоказний. Великий будинок належав багатієві, а маленький бідняку​​. І подумав Господь: "Багатого я об’їм, я у нього і заночую." Почув багач, що стукаються до нього в двері, відкрив віконце і запитав незнайомця, що йому треба. Господь відповів:

— Пустіть мене переночувати!

   Оглянув багач чоловіка з голови до ніг, а так як Господь одягався в простий одяг і з його вигляду було не схоже, щоб у нього водилися гроші в кишені, то похитав багач головою і сказав:

— Я не можу вас впустити, кімнати у мене завалені овочами і насінням; якщо мені пускати на ніч всякого, хто в двері постукає, то довелося б мені самому йти по світу з торбою. Попросіться, може десь і пустять.

   Він зачинив віконце, і Господь Бог залишився стояти біля дверей. Повернулися Господь і попрямував через дорогу до маленького будиночка. Тільки він постукав, відсунув бідняк клямку, відкрив свою дверку і запросив мандрівника увійти.

— Ночуйте у мене, – сказав він, – на дворі вже темно, та й куди вам тепер йти!

   Це Господу Богу сподобалося, і він увійшов до нього в будинок. Подала дружина бідняка йому руку, привіталася з ним і сказала, щоб він влаштовувався, як буде йому зручніше, щоб було йому приємно; багато чого вони не мають, але те, що у них є, вони дадуть йому від щирого серця. Вона поставила на вогонь картоплю, і поки та варилася, подоїла козу, щоб пригостити його трохи молоком. Ось накрили стіл, сів Господь Бог і їв з ними разом, і йому сподобалася їх бідна їжа, того що обличчя у них були при цьому задоволені. Ось поїли вони, і настав час лягати спати. Покликала тихенько дружина свого чоловіка і каже:

— Послухай, чоловіче, давай нині постелимо собі на ніч солому, а бідний мандрівник нехай лягає на наше ліжко і відпочине: цілий день він був на ногах, тут всякий замориться.

— Я запропоную йому, – відповів той, підійшов до Господа Бога і запропонував, що якщо буде йому завгодно лягти спати в їх постіль, то він міг би на неї як слід відпочити. Господь не забажав відбирати у людей похилого віку їх постіль, але вони так йому пропонували, що, нарешті, він погодився і ліг в їхню постіль; а вони постелили собі на підлозі солому. На другий день піднялися вони вдосвіта й зварили гостю сніданок, такий хороший, який тільки могли. Ось вже засяяло сонце в віконце, встав Господь, поїв з ними і знову зібрався в дорогу. Він стояв уже в дверях, але обернувся і сказав:

— Від того, що ви були такі жалісливі і добрі, побажайте собі три різних бажання, і я вам їх виконаю.

І сказав бідняк:

— Чого ж мені собі побажати, як не вічного блаженства і щоб ми обоє, поки живі, були здорові і мали б свій хліб насущний; а третього я і не знаю, чого собі побажати.

І відповів милостивий Бог:

— Чи не хочеш ти мати новий будинок замість старого?

— О, так, – відповів бідняк, – якби я міг і його отримати, це було б мені дуже приємно.

   І виконав Господь їх бажання, обернув старий їхній будинок в новий, дав їм ще раз своє благословіння і вирушив далі.

   Був уже день, коли багач проснувся. Висунувся він у віконце, бачить – стоїть навпроти нього новий, будинок під червоною черепицею, а стояла там перше стара хатинка. Протер багач від здивування очі, покликавв дружину і каже :

— Скажи мені, як це трапилося? Адже вчора ж увечері стояла там стара, убога хатинка, а нині стоїть новий, гарний будинок. Збігай – но вниз та дізнайся, як все це сталося.

Пішла дружина, стала розпитувати бідняка. І він їй розповів:

— Зайшов вчора ввечері якийсь мандрівник, попросився у нас ночувати, а нині вранці, коли ми з ним прощалися, він виконав три наші бажання: вічне блаженство, здоров'я в житті і хліб насущний та ще замість нашої старої хатинки новий, гарний будинок.

   Кинулася дружина багатія додому і розповіла чоловікові, як все сталося. А чоловік і каже:

— Я готовий сам себе на шматки розірвати: ех, якби я знав! Адже незнайомець заходив раніше до мене і хотів у нас переночувати, а я йому відмовив.

— А ти не барися, – каже дружина, – сідай мерщій на коня і зможеш наздогнати того чоловіка та й попросити, щоб він виконав твої три бажання.

   Послухався багач доброї поради, помчав на коні і догнав Господа Бога. Заговорив він з ним м'яко і ввічливо і став просити, щоб той не ображався, що його не впустили, поки він шукав де ключ від дверей, а той тим часом пішов. Якщо буде назад повертатися тією ж дорогою, то нехай, мовляв, зупиняється у нього.

— Добре, – сказав Господь, – якщо я коли буду повертатися, то так і зроблю.

   Спитав багач, чи не може і він побажати собі теж три бажання, як і його сусід?

— Так, – сказав Бог, – побажати, звичайно, можна, але це було б погано для тебе ж самого, і краще б тобі нічого не бажати.

   Багач подумав, що треба б собі що – небудь таке придумати, що зробило б його щасливим, якщо буде воно виконане. І сказав Господь Бог:

— Їдь собі додому, і твої три бажання здійсняться.

   Отримав багач те, що хотів, поїхав додому і дорогою почав роздумувати, що б це таке собі побажати: Думав він, роздумував і опустив поводи, і пустився кінь навскаки, а це заважало багатієві думати, і він ніяк не міг зібратися з думками. Поплескав він коня по шиї і каже:

— Лізо, тихіше, – але кінь продовжував скакати і почав ставати на диби. Розсердився багач і крикнув з нетерплячки: – ех, щоб ти собі шию зламала!

   І тільки він вимовив ці слова – бух, звалився він на землю, а кінь лежав мертвим і не ворушився: так було виконано його перше бажання.

   А так як багач був по природі скнарою, то не хотілося йому кидати сідла, зняв він його і взяв на власні плечі. Довелося йому тепер іти пішки. "Залишилося у мене ще два бажання," – подумав він і на цьому заспокоївся.

   Йшов він повільно по піску, а в полудень сонце гріло гаряче, і стало йому жарко і так на душі прикро: сідло давило йому в плечі, а йому все ніяк не приходило в голову, що б це собі побажати. "Якби я побажав собі всі царства і всі скарби світу, – мовив він про себе, – то все – таки приходило б мені в голову то одне, то інше бажання, це я точно знаю; мені хочеться влаштувати так, щоб мені нічого не залишалося бажати. "Він зітхнув і сказав:

— Так, якщо б я був баварським селянином, у якого б теж залишалося три бажання, то я знав би, що робити, і побажав би собі, по – перше, побільше пива; по – друге, пива стільки, скільки б міг випити; а по – третє, бочку пива на додачу.

   Та здавалося йому, що ось вже бажання у нього знайшлося, але потім він подумав що воно занадто дрібне. І згадалося йому, як добре його дружині, – сидить вона собі вдома в прохолодній кімнаті і їсть що – небудь смачне. Але це його порядно розсердило, і раптом ненароком він вимовив:

— Хотілося б мені, щоб сиділа вона краще вдома в сідлі і не могла б з нього злізти і щоб я не тягнув його на плечах.

   Тільки зірвалося в нього з уст останнє слово, як зникло сідло з його плечей, і він зрозумів, що виконалося його друге бажання. Але стало йому тільки зараз по – справжньому спекотно, він пішов швидше й захотілося йому сидіти вдома одному в своїй кімнаті і думати про що – небудь таке велике – про останній своє бажання.

   Приходить він додому, відкриває в кімнату двері, бачить – сидить там його дружина в сідлі і ніяк з нього злізти не може, стогне і кричить. А він і каже:

— Будь цим задоволена, я готовий побажати тобі все багатство на світі, тільки залишайся ти сидіти в сідлі.

Але вона обізвала його дурнем і сказала:

— На що мені всі багатства на світі, якщо я сиджу в сідлі? Ти цього мені побажав, ти і повинен допомогти мені з нього злізти.

   І хотілося йому чи не хотілося, а довелося – таки висловити своє третє бажання: щоб позбулася дружина від сідла і змогла б з нього злізти. І негайно бажання це здійснилося.

   Отже, дісталося йому одне лише: обіда, переживання, лайка та вмерший кінь. А бідняки жили собі в достатку, тихо і мирно, як живуть добрі люди до самої блаженної смерті.

Додати коментар