Дружба кішки і мишки

   Кішка познайомилася з мишкою і так розказувала їй про свою велику любов і дружбу, що мишка нарешті погодилася оселитися з нею в одному будинку і завести спільне господарство.

— Так, ось до зими потрібно б нам наготувати припасів, а не те голодувати доведеться, – сказала кішка. – Ти, мишка, не можеш усюди ходити. Того гляди, закінчиш тим, що в мишоловку попадешся.

   Так і вирішили і про запас купили горщик жиру. Але не знали вони, куди його поставити, поки після довгих міркувань кішка не сказала:

— Я не знаю місця для зберігання кращого ніж храм: звідти ніхто не наважиться вкрасти що б то не було; ми поставимо горщик під вівтарем і візьмемося за нього тільки тоді коли дійсно знадобиться.

   Отже, горщик поставили на зберігання у задуманому місці; але небагато часу минуло, як захотілося кішці покуштувати жирку, і говорить вона мишці:

— Ось що я хочу тобі сказати, мишко: кличуть мене до сестри двоюрідної на хрестини; вона народила синочка, білого з темними плямами – так я кумою буду. Ти пусти мене сьогодні в гості, а вже домашнім господарством одна займись.

— Так, так, – відповідала миша, – іди собі з Богом; а якщо що смачне з'їсти дадуть, згадай про мене: я і сама б не проти випити крапельку солодкого червоного винця.

   Все це були вигадки: у кішки не було ніякої двоюрідної сестри, і ніхто не кликав її на хрестини. Пішла вона прямісінько в храм, пробралася до горщика з жиром, стала лизати і злизала зверху жирну плівку. Потім прогулялася по міських дахах, озирнулася кругом, а потім розтягнулася на сонечку, облизуючись кожен раз, коли згадувала про горщик з жиром.

   Тільки ввечері повернулася вона додому.

— Ну, ось ти й повернулася, – сказала мишка, весело день провела?

— Так, непогано, – відповіла кішка.

— А як назвали новонародженого?

— Початочок, – коротко відповідала кішка.

— Початочок ?! – вигукнула миша. – Ось таке дивне ім'я! Воно прийняте у вашому сімействі?

— Та про що тут думати? – Сказала кішка. – Воно не гірше, ніж Крихокрад, як звуть твоїх хрещеників.

   Трохи згодом знову захотілося кішці поласувати. Вона сказала мишці:

— Ти повинна зробити мені послугу і ще раз – одна подбати про господарство: я вдруге запрошена на хрестини і не можу відмовити, так як у новонародженого мітка є: біле кільце навколо шиї.

   Добра миша погодилася, а кішка позаду міської стіни прослизнула в храм і з'їла пів горшечка жиру.

— Ніщо так не смачне, як те, що сама в своє задоволення їм, – сказала вона, дуже задоволена своїм вчинком.

Коли вона повернулася додому, миша знову її запитує:

— Ну, а як цього малюка назвали?

— Серединкою, – відповіла кішка.

— Серединкою?! Та що ти розповідаєш ?! Такого імені я зроду не чула і б'юся об заклад, що його і в святих немає!

— Є таке ім’я, я нічого не кажу як у вас там називають – сказала кішка.

   А у кішки скоро знову слинка потекли, поласувати захотілося.

— Бог любить трійцю! – Сказала вона мишці. – Знову мені кумою бути доводиться. Дитинча все чорне, як смола і тільки одні лапки у нього біленькі, а на всьому тулубі жодного білого волоска не знайдеться. Це трапляється в раз на два роки: ти б відпустила мене туди.

— Початочок, Серединочка … – відповіла миша. – Це такі імена дивні, що я починаю сумніватись.

— Ти все стирчиш будинку в своєму темно – сірому байковому халаті і зі своєю довгою косицею, – сказала кішка, – і багато думаєш: ось що означає вдень не виходити з дому.

   Мишка під час відсутності кішки прибрала всі кімнатки і весь будинок привела в порядок, а кішка – ласунка дочиста вилизали весь горщик жиру.

— Тільки тоді на душі спокійно, коли все з'їси, – сказала вона собі і лише пізно вночі повернулася додому, сита – присита.

   Мишка знову запитала, яке ім'я дали третій дитині.

— Воно тобі теж не сподобається, – відповідала кішка, – крихітку назвали Послідок.

— Послідок! – вигукнула миша. – Це саме підозріле ім'я. Я його щось досі не зустрічала. Послідок! Що б це значило?

Вона похитала головою, згорнулася калачиком і лягла спати.

   З тієї пори ніхто вже кішку більше не кликав на хрестини, а коли підійшла зима і біля будинку не можна було знайти нічого їстівного, мишка згадала про їх запас і сказала:

— Ходімо, кицю, проберемося до храму за нашим горщиком з жиром, тай смачно поїмо.

— О, так, – відповідала кішка, – смачно буде! Так смачно, якщо б ти свій тонкий язичок у віконце висунула.

   Вони вирушили, а коли дійшли до храму, то знайшли горщик, хоча і на своєму місці, але зовсім порожнім.

— Ах, – сказала миша, – тепер я бачу, що трапилося: тепер мені ясно, який ти  справжній друг! Ти все пожерла, коли на хрестини ходила: спершу Початочок, потім Серединка, потім …

— Замовкни! – вигукнула кішка. – Ще одне слово – і я тебе з'їм!

   У бідної мишки вже на язику крутилося: "Послідок!" – І ледь зірвалося в неї це слово, як одним стрибком підскочила до неї кішка, схопила її і … проковтнула.

Ось так – то! Чого тільки на світі не буває! ..