Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Єврей в терені

Єврей в терені

   Жив одного разу на білому світі багач, і у того багача був слуга, який служив вірно і чесно, вставав щоранку раніше всіх і пізніше всіх лягав увечері, і де була важка робота, іншим не під силу, там він завжди перший за неї брався. При цьому він ні на що не скаржився, був завжди задоволений і завжди веселий.

   Коли закінчився рік його служби, пан його не дав йому ніякої платні, подумавши: "Так – то краще, і я на цьому збережу, і він від мене не піде, а залишиться в мене на службі."

   Слуга не сказав йому ні слова, і на другий рік виконував ту ж роботу, що і в першому. І навіть тоді, коли і за другий рік він не отримав жодної платні, примирився з цим і залишився як і раніше на службі.

   По закінченні і третього року пан схаменувся, став ритися в кишені, однак нічого з кишені не витягнув. Тоді нарешті слуга заговорив: "Я, пане, чесно служив вам три роки підряд, а тому будьте так ласкаві, дайте мені те, що мені слід отримати по праву; мені б хотілося від вас піти і побачити світ білий." А скнара і відповів йому:

— Так, мій слуга, ти мені служив прекрасно і повинен бути за це винагороджений належним чином.

   Сунув він руку знову в кишеню і гелер за гелером відрахував йому три монетки …

— Ось тобі за кожен рік по гелеру – це велика і щедра плата, яку ти міг би отримати лише у дуже небагатьох панів.

   Добряк – слуга трохи тямив у грошах, сховав свій капітал в кишеню і подумав: "Ну, тепер у мене повна кишеня грошей – так чому мені тужити? Та ні до чого тепер робити важку роботу!

   І пішов дорогою по горах, по долах, весело приспівуючи і скачучи на ходу.

   Ось і сталося, що в той час, коли проходив він повз хащі, вийшов до нього звідти маленький чоловічок і запитав:

— Куди прямуєш? Бачу я, що ти нічим особливо не переймається.

— А чим мені перейматися? – Відповів хлопець. – Кишеня у мене повна – у ній брязкає платня, отримана за три роки служби.

— А чи багато у тебе є? – Запитав чоловічок.

— Багато! Аж цілих три гелера.

— Послухай, – сказав чоловічок, – я бідний, подаруй мені свої три гелера: я вже ні на яку роботу не придатний, а ти ще молодий і легко можеш заробити свій хліб.

   Хлопець був добросердий і притому відчув жалість до чоловічка; подав йому свої три монети і сказав:

— Прийми Христову милостиню, а я без хліба не залишуся.

Тоді сказав чоловічок:

— Бачачи твоє добре серце, я дозволяю тобі загадати три бажання – на кожен геллер за бажанням – і всі вони будуть виконані!

— Ага! – Сказав хлопець. – Ти, видно, з тих, які люблять пил в очі пускати! Ну, та якщо вже на те пішло, то я насамперед бажаю отримати таку рушницю, яка б постійно попадала в намічену ціль; а по – друге, бажаю отримати таку скрипку, на якій, тільки заграю, так щоб все кругом затанцювало; а по – третє, якщо до кого звернуся з проханням, так щоб мені в ньому відмови не було.

— Все це я тобі даю, – сказав чоловічок, засунув руку в кущ – і ти диви! – Дістав звідти, немов за замовленням, і рушницю, і скрипку.

   Віддаючи і те й інше хлопцю, він сказав:

— Якщо ти кого попросиш про щось, то жодна людина на світі тобі не відмовить.

— Ось у мене і є все, чого душа бажає! – Сказав сам собі хлопець.

   Незабаром після того зустрівся йому на шляху єврей з довгою цапиною борідкою; він стояв і прислухався до співу пташки, що сиділа дуже високо, на самій вершині дерева.

— Справжнє чудо! – Вигукнув він нарешті. – У такої маленької тваринки і такий голос! Ех, якби вона була моєю! Шкода, що їй ніхто не може дістати!

— Коли тільки за цим справа, – сказав хлопець, – так птицю ми звідти зараз спустимо!

   Приклався він і так спритно потрапив, що птаха впала з дерева в терен.

— Слухай, плутяга, – сказав хлопець єврею, – виймай звідти свою птицю.

— Ну що ж, я підберу свою птицю, коли вже ви в неї попали! – Сказав єврей, ліг на землю і давай продиратися всередину тернового куща.

   Коли він заліз у саму середину куща, заманулося хлопцеві пожартувати – взявся він за скрипку і давай на ній награвати. І почав єврей піднімати ноги вгору і підскакувати, і чим більше хлопець пиляв на своїй скрипці, тим швидше той пританцьовував. Але шипи тернини роздерли його старий одяг, поскуб його цапову борідку і перецарапало йому все тіло.

— Та що ж це за музика! – Крикнув єврей. – Що за музика! Нехай пан перестане грати, я зовсім не хочу танцювати!

   Але хлопець не дуже його слухав і думав про себе: "Ти досить людей дурив – нехай – но тепер тебе тернина подряпає! – І продовжував награвати, а єврей все вище і вище підскакував, і лахміття його залишалися на голках терну.

— Ай, вей! – Благав він. – Краще вже я дам панові, що він бажає – дам цілий гаманець з золотом, лише б він грати перестав!

— О! Якщо ти такий щедрий, – сказав хлопець, – то я, мабуть, і припиню свою музику, а проте ж повинен тебе похвалити – ти під мою музику відмінно танцюєш! Потім отримав він від єврея гаманець і пішов своєю дорогою.

   Єврей же залишився на тому ж місці і все дивився вслід хлопцю, поки той зовсім у нього не зник з очей; а тоді й почав кричати, що є сили:

— Ах, ти, музикант копійчаний! Ах ти, скрипаль з пивної! Стривай же: дай мені з тобою віч-на-віч зустрітися! Так тебе пугну, що в усі боки бігти від мене пустишся! – І кричав, і лаявся, скільки міг.

   А коли він цією лайкою трохи полегшив собі на душі, то побіг у місто до судді.

— Пане суддя, – ай, вей! – Будьте ласкаві подивитися, як на великій дорозі якийсь лиходій мене пограбував і що зі мною зробив! Камінь, і той мав би наді мною зглянутися! Прошу зауважити: одяг весь на шматки подертий! Тіло сколоте і подряпане! І весь прибуток мій, разом з гаманцем, у мене віднято! А в гаманці – то все червінці, один іншого краще! Заради Бога, накажіть лиходія у в'язницю засадити!

Суддя запитав:

— Так хто ж він був? Солдат, чи що, що тебе так шаблею обробив?

— Ні – ні! – Сказав єврей. – Шпаги при ньому не було, тільки рушниця за спиною та скрипка під бородою; цього лиходія не мудро впізнати!

   Вислав суддя свою команду, і його послані легко відшукали хлопця, який спокійнісінько йшов своєю дорогою; та у нього ж і капшук із золотом знайшли.

Покликаний до суду, він сказав:

— Я до єврея не торкався і грошей у нього не брав, він сам по добрій волі мені гроші запропонував, аби тільки я перестав грати на скрипці, бо він не міг виносити моєї музики.

— Ніколи! Як можна! – Закричав єврей. – Все – то він бреше, як мух ловить!

Але суддя і без того хлопцеві не повірив і сказав:

— Погане ти знайшов собі виправдання – не може бути, щоб єврей тобі з доброї волі гроші дав!

   І присудив добродушного хлопця за грабіж на великій дорозі до повішення.

Коли його повели на страту, єврей не витерпів, закричав йому:

— А, шкуродер! А, собачий музикант! Тепер мабуть отримаєш заслужену нагороду!

   А хлопець спокійнісінько піднявся з катом по сходах на шибеницю, і обернувшись на останній сходинці сказав судді:

— Дозвольте мені звернутися до вас перед смертю з деякою просьбою!

— Добре, – сказав суддя, – дозволяю; не проси тільки про помилування.

— Ні, прошу не про помилування, – відповідав хлопець, – а про те, щоб мені наостанок дозволено було ще раз зіграти на моїй скрипці.

Єврей закричав:

— Заради Бога, не дозволяйте йому!

Але суддя сказав:

— Чому б мені йому цього не дозволити? Нехай потішиться перед смертю, а потім – і в петлю.

   Але він і не міг відмовити йому внаслідок особливого дару, який був даний хлопцеві чоловічком … Єврей же став кричати:

— Ай, вей! Ай, вей! В'яжіть, в'яжіть мене міцніше!

   Тоді добродушний хлопець зняв свою скрипку з шиї, налаштував її, і тільки перший раз провів по ній, всі стали човгати ногами і розгойдуватися – і суддя, і писарі його, і суддівські, і навіть мотузка випала з рук того, хто збирався скрутити єврея . При другому ударі смичка всі підняли ноги, а кат випустив добродушного хлопця з рук і приготувався до танцю … При третьому ударі все підстрибнули на місці і почали танцювати – і суддя з євреєм попереду всіх, і витанцьовували краще за всіх.

   Незабаром і всі кругом затанцювали, всі, що збіглися на базарну площу з цікавості, – старі й малі, товстуни і худорляві; навіть собаки, і ті стали на задні лапи і стали стрибати разом з усіма. І чим довше грав він, тим вище стрибали танцюристи, так що навіть головами стали один з одним стукатися, і наостанок всі підняли жалібний шум.

Нарешті суддя, зовсім вибившись із сил, закричав хлопцеві:

— Дарую тобі життя, тільки перестань грати!

   Добродушний хлопець почув його голос, відклав скрипку в бік, знову повісив її собі на шию і зійшов зі сходів. Тоді підійшов він до єврея, який лежав на землі, не будучи в силах перевести подих, і сказав йому:

— Негідник! Тепер зізнайся, звідки в тебе гроші – не те зніму скрипку і знову стану на ній грати.

— Вкрав я, вкрав гроші! – Закричав єврей у відчаї. – А ти чесно їх заробив.

   Почувши це, суддя наказав вести єврея на шибеницю і повісити, як злодія.

Додати коментар