Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 3161 0352
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Ференанд Вірний і Ференанд Невірний

Ференанд Вірний і Ференанд Невірний

   Жили собі колись чоловік та жінка, і поки були вони багаті, дітей у них не було. Але ось вони збідніли, і народився у них синочок. Але вони ніяк не могли знайти йому хресного, і вирішив тоді чоловік відправитися в ближнє містечко і подивитися, чи не знайдеться там якого-небудь чоловіка. Зустрівся йому на дорозі бідняк і запитує його, куди він іде; той відповів йому, що йде, мовляв, шукати собі кого-небудь в куми, що він бідний, і ніхто не погоджується йти до нього в хресні.

— Що ж, – сказав бідняк, – ти бідний, і я бідний, піду до тебе в куми. Але я так бідний, що дати дитині нічого не можу. Іди і скажи породіллі, щоб вона несла дитину зараз же до церкви.

   Прийшли чоловік з дружиною до церкви, а жебрак вже там їх чекає, і назвав він дитину Вірним Ференандом.

Ось вони вийшли з церкви, а жебрак і каже:

— Що ж, розійдемося тепер по домівках, подарувати я вам нічого не можу, і вам дарувати мені не годиться.

   Але дав він матері ключ і сказав їй, щоб, прийшовши додому, вона віддала б його чоловікові: нехай береже його, поки дитині не виповниться чотирнадцять років, а тоді нехай він відправиться в ліс і розшукає там замок, до якого підійде цей ключ, – і все, що в такому замку виявиться, то за ним і залишиться.

   Виповнилося хлопчикові всього лише сім років, а виріс він великий та сильний. І ось пішов він одного разу гратися з іншими хлопчиками, і ті стали хвалитися, скільки хто від хресного свого отримав; а він нічим похвалитися не міг, вернувся додому засмучений і каже батькові:

— Хіба я зовсім нічого не отримав від свого хрещеного?

— О, ні, – сказав батько, – ти отримав ключ до того замку, що ніби стоїть в лісі, іди туди і відчини його цим ключем.

   От пішов хлопчик у ліс, але ні про який замок не було ні слуху ні духу.

   Минуло ще сім років, і коли хлопчикові виповнилося чотирнадцять років, він вийшов знову на пошуки замка, раптом бачить – стоїть замок. Він відімкнув його ключем, але нічого в ньому не знайшов, крім сивого коня. Сильно зрадів юнак, що у нього є тепер кінь, миттю скочив на нього і помчав до свого батька.

— Що ж, є тепер у мене сивий кінь, – сказав він, – поїду я по білому світу мандрувати.

   Виїхав він з дому, їде по дорозі, бачить – лежить на шляху перо для писання, він хотів було його підняти, але подумав про себе: "Е, нехай воно собі лежить! Адже куди не приїдеш, скрізь знайдеться перо для писання, якщо буде потрібно ." Тільки він від'їхав від пера, раптом чує – хтось його кличе: "Вірний Ференанд, візьми мене з собою!" Він озирнувся, навколо нікого немає, повернувся до пера і підібрав його. Поїхав він далі, і через деякий час довелося йому проїжджати повз річку, бачить – лежить на березі рибка, широко роззявляє рот – дихати їй нічим; а він їй і каже:

— Слухай рибко, я тобі допоможу у воду вибратися, – взяв її за хвіст і кинув у воду.

Вистромила рибка з води голову і сказала:

— За те, що ти мені допоміг вибратися з багнюки в воду, дам я тобі флейту. Якщо потрапиш у біду, заграй на тій флейті, і я тобі допоможу, а якщо ти у воду що випустиш, то я тобі вмить з води дістану.

   Поїхав він далі, трапляється йому назустріч чоловік і питає його, куди він їде.

— Та ось в найближче містечко.

— А як тебе звати?

— Вірний Ференанд.

— Е, та у нас з тобою імена майже однакові, мене звуть Ференанд Невірний.

І вони попрямували разом в ближнє містечко, в харчевню.

   Але погано було те, що Ференанд Невірний вмів за допомогою різного чаклунства вивідувати все, про що думає інший і що збирається робити. А в харчевні тій була жвава служниця, дівчина собою дуже гожа і тримала себе люб'язно. Вона закохалася в Вірного Ференанда – юнак був він гарний – і питає його, чи далеко він збирається їхати.

— Так от хотілося б мені по білому світу поїздити.

   Але вона порадила йому залишитися тут і сказала, що живе в їхній країні король, який охоче б взяв його до себе на службу в слуги або в форейтори, – нехай, мовляв, приходить до короля на службу. Ференанд відповів, що йому не хотілося б йти і самому пропонувати свої послуги. Тоді дівчина сказала:

— О, я тобі все це сама влаштую.

   Вона пішла до короля і запитала, чи не хоче він взяти до себе на службу красивого слугу? Король дуже цьому зрадів і звелів Ференанду з'явитися до себе і вирішив взяти його до себе в слуги. А Ференанду більше хотілося бути форейтором, щоб не розлучатися зі своїм конем; і взяв його король в форейтори. Як дізнався про те Ференанд Невірний, говорить дівчині:

— Скажи, чи не допоможеш ти і мені поступити на службу?

— Чому ж, я і тобі допоможу, – сказала дівчина.

   А сама подумала: "З такою людиною сваритися не слід, йому довірятися можна." Пішла до короля і влаштувала його слугою; і король залишився цим задоволений.

   Коли одного ранку Ференанд Невірний одягав свого короля, той все зітхав і голосив: "Ох, якщо б моя наречена була нарешті зі мною!"

   А Ференанд Невірний недолюблював Вірного Ференанда, і ось коли король став одного разу знову горювати і скаржитися, він і каже йому:

— Так у вас є форейтор, ви і пошліть його за вашою коханою, нехай він її привезе, а якщо він цього не виконає, то кажіть його стратити.

   Тоді велів король покликати до себе Вірного Ференанда і сказав йому, що там-то і там-то живе його кохана і що він повинен її привезти до нього, а не привезе, то доведеться його стратити.

   Пішов Вірний Ференанд на конюшню до свого сивого коня і став на своє горе скаржитися і голосити: "Ох, який я нещасний!" І раптом каже йому хтось ззаду: "Вірний Ференанд, чого плачеш?" Озирнувся він кругом, нікого не побачив і продовжував скаржитися: "Ах, мій милий сивий конику, видно, доведеться мені з тобою розлучатися, скоро мені вмирати!" І гукає його хтось знову: "Вірний Ференанд, чого плачеш?" Тут-то він і зауважив, що це його сивий коник говорить, і питає він його: "Так це ти, мій коник? Невже ти говорити вмієш?" І каже: "Повинен я їхати туди-то і туди-то, щоб роздобути королю наречену, так не знаєш ти, як мені з цією справою впоратися?"

Каже йому сивий коник:

— Іди до короля та скажи, нехай дасть тобі те, що ти попросиш, тоді ти дістанеш йому наречену; якщо дасть він тобі повний корабель м'яса і повний корабель хліба, то вся справа влаштується: живуть там, за морем, величезні велетні, і якщо ти не привезеш їм м'яса, вони тебе розтерзають; а ще водяться там величезні птахи, вони виклюють тобі очі, якщо ти не привезеш їм хліба.

   Тоді велів король всім м'ясникам країни різати худобу, а всім пекарям пекти хліб, щоб навантажити ними повні кораблі. Коли кораблі навантажили, говорить сивий коник Вірному Ференанду:

— Ну, а тепер сідай на мене і веди мене на корабель, а як з'являться велетні, ти скажи їм:

Тихіше, тихіше, велетні мої,

Я дбав про вас,

Дещо я вам призапас.

А коли підлетять птиці, ти їм знову-таки скажи:

Тихіше, тихіше, пташки любі мої,

Я подумав і про вас,

Вам подарочки припас.

   Велетні тоді тобі нічого не зроблять, а ти під'їдеш потім до замку, де лежить принцеса і спить. Візьми з собою двох велетнів, вони тобі допоможуть; але дивись не розбуди принцесу, нехай велетні перенесуть її на ліжку прямо на корабель.

   І сталося все так, як сказав сивий коник. Вірний Ференанд віддав і велетням і птахам все, що для них привіз; велетні були цим задоволені і погодилися перенести принцесу на ліжку прямо на корабель. Коли вона прибула до короля, то сказала, що жити з ним разом не може – до тих пір, поки їй не будуть доставлені із замку її листи, які вона там забула. Тоді, за намовою Ференанда Невірного, покликали Вірного Ференанда, і велів йому король доставити із замку ці листи, – а не доставить, то буде страчений. Пішов він знову в стайню, почав скаржитися і каже: "Ах, мій сивий конику, знову мене в дорогу посилають, що мені робити?" І сказав сивий коник, що треба знову навантажити повний корабель вантажем. І відплив Вірний Ференанд на ньому, як і минулого разу, нагодував велетнів і птахів м'ясом і хлібом і цим їх задобрив. Ось підійшли вони до замку, і сказав йому сивий кінь, що повинен Ференанд пройти в відпочивальню принцеси, де на столі і лежать листи. Коли вони пливли на кораблі назад по морю, впустив Вірний Ференанд перо в воду, і мовив сивий кінь: "Уж тут я тобі нічим допомогти не можу." Тоді згадав Ференанд про свою флейту, почав на ній грати, і виплила риба, тримаючи перо в роті, і подала його Ференанду. Нарешті він привіз листи в замок, де і було відсвятковане весілля.

   Але королева не могла полюбити короля, тому що у нього не було носа, а полюбився їй дуже Вірний Ференанд. Одного разу, коли всі придворні були в зборі, королева їм оголосила, що вона, мовляв, вміє показувати різні фокуси, що може, наприклад, відрубати людині голову і назад її приставити; чи не бажає хтось випробувати? Але ніхто не хотів випробувати на собі цей фокус першим, і довелося тоді, за намовою Ференанда Невірного, погодитися на це Верному Ференанду. Відрубала йому королева голову і знову приставила її на місце, загоїла її, і залишився навколо шиї тільки шрам на зразок червоної нитки.

І ось запитує її король:

— Скажи мені де ж ти такого мистецтва навчилася?

— Так, я в цих справах майстриня. Чи не хочеш і ти на собі випробувати моє мистецтво?

— Так, хочу, – сказав він.

   І вона відрубала йому голову, а на місце її не приставила, чи то тому, що не зуміла її приставити, чи то сама голова на плечах у нього не трималася. Так короля і поховали, а королева вийшла заміж за Вірного Ференанда.

   А він продовжував все роз'їжджати на своєму сивому коні по білому світу; і коли їхав він раз на коні, той сказав йому, щоб відправився він на ближнє поле і тричі об'їхав би його навколо. Так Вірний Ференанд і зробив, і піднявся кінь тоді на диби і обернувся королевичем.

Додати коментар