Ганс – гравець

   Жив колись чоловік; він тільки і знав, що в карти грати, і прозвали його: Ганс – гравець; а так як він не перестаючи грав, то і програв і свій будинок, і все, що в нього було. І от, якраз в останній день, коли хотіли забрати у нього  дім за борги, з'явився до нього Господь Бог, а з ним разом святий Петро, і попросилися до нього на ніч.

Ганс – гравець і каже:

— Хочете, залишайтеся ночувати, але дати вам постіль і нагодувати вас я не можу.

   Тоді Господь Бог сказав, що хай він тільки їх переночувати пустить, а їжі вони вже самі собі куплять. Ганс погодився.

   Ось дав йому святий Петро три гроша, щоб пішов Ганс до булочника купити хліба. Пішов він, але проходив повз будинок, де зазвичай всякі гравці – шулера збиралися, які у нього все вигравали; вони закликали його і стали його кликати:

— Гансе, ходи – но сюди!

— Так, – каже він їм, – ви хочете у мене і ці три гроша виграти.

   Але вони його не відпустили. Увійшов він до них і програв ці три гроша. А святий Петро і Господь Бог все чекають його чекають, а він назад не повертається. Вийшли вони тоді до нього назустріч. Приходить Ганс – гравець і каже, що гроші, мовляв, у нього з кишені в діру проскочили і він весь час лазив та їх розшукував. Але Господь Бог вже знав, що той їх програв.

   Дав йому святий Петро ще три гроша. Ну, вже тепер Ганс не дав себе ввести в спокусу і приніс святому Петру хліба. Ось питає Господь Бог Ганса, чи не знайдеться, мовляв, у нього вина, а той і каже:

— Ні, пане, бочки всі у мене порожні.

Каже тоді Господь Бог, щоб спустився він в підвал:

— Там тепер найкраще вино стоїть.

Довго не хотів Ганс цьому вірити, але, нарешті, сказав:

— Гаразд, сходжу в підвал, але я – то знаю, що вина там немає.

   Почав він цідити з бочки, і раптом потекло з неї найкраще вино.

   Приніс він Господу Богу вина, і залишилися вони в нього ночувати.

   На другий день, рано на світанку, каже Господь Бог Гансу, щоб випросив він у нього для себе три нагороди. Думав Господь, що той проситиме, щоб пустив він його на небо, але Ганс попросив у нього карти, якими можна було б завжди вигравати, такі ж гральні кісточки і дерево, на якому росли б різні плоди і овочі, і якщо б хто на то дерево виліз, то спуститися звідти назад б не зміг, поки він сам йому не дозволить. І дав йому Господь Бог все, що він попросив, а потім пішов разом зі святим Петром.

   Тільки тепер і почав Ганс – гравець грати по – справжньому, і незабаром виграв цілих півсвіту.

Каже тоді святий Петро Господу:

— Справа не до добра хилиться, отак в кінці кінців він весь світ виграє. Треба б нам послати до нього смерть.

   І вони послали до нього смерть. Приходить смерть, а Ганс – гравець якраз в цей час сидів за гральним столом. Ось смерть і каже:

— Гансе, вийди – но сюди на хвилинку.

А той відповідає:

— Почекай трохи, поки гра скінчиться, а поки що залізь на он то дерево, та що – небудь зірви, щоб було нам що по дорозі жувати.

   Ось смерть і підійнялася на дерево; захотілося їй вниз спуститися, але вона ніяк не могла, і змусив її Ганс сидіти там цілих сім років, і за цей час не помер жоден чоловік на світі.

Каже тоді святий Петро Богу:

— Справа, Господи, не до добра хилиться, тепер адже ніхто не помирає, треба б нам до нього самим сходити.

   Пішли вони самі, і наказав Господь Бог Гансу, щоб дозволив він смерті з дерева злізти. Той пішов і сказав смерті:

— Злазь у низ!

   І смерть схопила його і задушила. Вона пішла разом з ним звідти і відвела його на той світ. Ось підійшов Ганс до небесної брами і постукав.

— Хто там такий?

— Ганс – гравець.

— Ах, нам такого не треба, іди геть звідси.

Підійшов він тоді до брами чистилища і постукав знову.

— Хто там такий?

— Ганс – гравець.

— Е, ти потрапив до нас не через біди і нещастя, а грати ми з тобою не збираємося. Іди геть звідси.

   Підійшов тоді Ганс до брами пекла, його впустили, але там нікого не виявилося, крім старця Люцифера та кульгавих чортів (інші в той час по світу  ходили). Посадив їх Ганс і взявся знову за свою гру. Але зараз у Люцифера не було нічого, крім ось цих кульгавих чортів; ось Ганс і виграв їх у Люцифера, бо своїми картами він міг все виграти.

   Вибрався він зі своїми кульгавими чортами з пекла і попрямував в Гогенфурт. Вирізав він там собі жердину для стрибків, підкинув її до неба і почав небо розгойдувати, і стало воно вже потріскувати.

От і каже знову святий Петро Господу Богу:

— Справа не до добра хилиться, треба буде його сюди впустити, а не то він нас самих з неба скине.

   Ось, значить, пустили вони його на небо. Але взявся Ганс знову там за свою гру, і піднявся на небі такий шум і безлад, що не могли вони і власних слів розібрати.

І каже святий Петро знову:

— Господь, це все не до добра, треба буде його вниз скинути, а не то він збунтує все небо.

   Взяли вони його і скинули вниз: і розділилася тоді його душа на частини і вселилася в різних інших гравців – бродяг, що живуть і до цієї пори.