Мужичок на небі

   Помер одного разу бідний, чесний мужичок, і постукав він в небесні ворота. А в цей самий час підійшов до них один багатий – пребагатий поміщик, він теж хотів потрапити на небо. Загримів святий Петро ключами, відкрив ворота і впустив багатія; а мужичка, мабуть, і не примітив і зачинив браму. Почув мужичок здалеку, як той вельможа в радощах проводить свій час на небі, як співають там і радіють.

   Нарешті все знову затихло, але от загримів святий Петро ключами, відчинив небесні ворота і впустив на небо і мужичка. Думав мужичок, що коли він з'явиться, будуть теж співати і радіти, – але все було тихо. Його прийняли привітно, його теж зустріли ангели, але ніхто не співав. Тоді запитав мужичок святого Петра, чому ніхто йому не співав, як тому багатому вельможі? Видно, і на небесах, як і на землі, все розділено на касти?

І сказав святий Петро:

— Не завидуй йому, тебе вітають, як і всіх інших, і ти насолодишся усіма небесними радощами, як і той багач; але, бач, такі от бідні мужички, як ти, потрапляють на небо кожен день, а такий багатий вельможа за ціле сторіччя лише раз.