Пан Корбес

   Жили – були півник та курочка. І ось вирішили вони пуститися в подорож. Побудував півник красивий візок, було у нього чотири червоних колеса, і запріг він в нього чотирьох мишок.

   Всілися півник з курочкою у візок і поїхали. Незабаром зустріли вони по дорозі кішку, а та їх запитує:

— Куди це ви прямуєте?

Півник їй відповідає:

Їдемо ми на весь дзвін

Прямо в Корбесу у двір.

— Візьміть і мене з собою, – каже кішка.

Відповідає півник:

— Що ж, мабуть, лізь на самий зад, – а сядеш на перед, ще й упадеш.

Щоб наш віз, так ти дивись

Не замазала колись,

Ну, колеса їдьте швидко,

Мишки не гальмуєте стрімко.

Їдемо ми на весь дзвін

Прямо в Корбесу у двір.

   Потім зустрівся їм на шляху млинове жорно, а потім яйце, а за ним качка, а за нею шпилька і, нарешті, голка, – і всі вони всілися у віз і поїхали разом.

   Під'їхали вони до будинку пана Корбеса, але його самого вдома не застали. Мишки затягли возик в сарай, півник з курочкою злетіли на сідало, кішка вилізла на пічку, качка на криничку, яйце закуталось в рушник, шпилька застромилася в подушку на кріслі, голка стрибнула на ліжко, а млинове жорно піднялося на двері .

   Повернувся додому пан Корбес, підходить до печі, щоб вогонь розвести, а кішка взяла і все обличчя засипала йому попелом. Побіг він мерщій, щоб вмитися, а качка все обличчя йому оббризкала. Взявся він за рушник, щоб втертися, а яйце викотилося, розбилося і заліпило йому очі. Захотілося йому відпочити, а шпилька взяла та вколола його. Тут розсердився він і кинувся в ліжко. Але тільки поклав голову на подушку, а там голка його вколола. Як схопиться він, як крикне, розлючений – і ну тікати з дому. Підбіг він до дверей, а млинове жорно впало вниз – і вбило його.

І зла же, видно, людина була ця – пан Корбес.