Про блаженну небувалу країну

   У ті блаженні часи пішов я раз і бачу – висить на маленькій шовковій ниточці Рим і Латеран, і біжить безногий чоловік швидше самого жвавого коня, а гострий меч міст навпіл розтинає. Потім бачив я ще осла з срібним носом, біжить він і женеться за двома швидкими зайцями; і стоїть липа така гілляста, і ростуть на ній гарячі оладки. І бачив я худу стару козу, тягла вона на собі цілих сто возів сала і шістдесят возів солі. Ну, що, мало набрехав? Ще бачив я, як плуг орав сам без коней і биків, а однорічна дитина чотири млинових жорна кинула з Регенсбурга до самого Тріра, а з Тріра прямо в Страсбург; а яструб плив через Рейн, – це правда, а то як же він міг би на берег інший перебратися?

   І чую я – затіяли риби такий шум між собою, що чути було до самого неба, а мед тік рікою, з глибокої долини на високу гору, – ось вже, що й казати, дивовижні справи! Та ще там два ворона луг косили; і примітив я двох комарів, що міст будували. А два голуби вовка розірвали, двоє хлопців кіз вгору кидали, а дві жаби зерно молотили. Потім я бачив, як дві миші єпископа в сан присвячували, а дві кішки ведмедю язик вирвали. Вдається тоді равлик, вбиває двох диких левів. Тут стоїть цирульник, жінці бороду підстригає, а двоє немовлят матерям замовкнути велять. А ще бачив я двох гончих собак, тягли вони млин з води, а стара шкапа їм каже:

— Так вам і треба.

   І стоять у дворі чотири коня і зерно з усіх сил молотять, а дві кози піч топлять, а руда корова хліб в грубку садить. Тут як заспівав півень: "Ку-ку-рі-ку!"

Ось і казці кінець, ку-ку-рі-ку!