Про мишку, пташку і смажену ковбаску
Про мишку, пташку і смажену ковбаску
Одного разу подружилися мишка, пташка і смажена ковбаска, завели і господарство разом і зажили в мирі та злагоді, і навіть достатком їх Бог не образив. Пташка взяла на себе важкий труд: кожен день відлітала вона в ліс і приносила звідти в'язку гілочок. Мишка воду носила, піч розпалювала і стіл накривала, а смажена ковбаска готувала.
Кому добре живеться, тому все більшого і більшого хочеться. Так і сталося.
Зустріла одного разу пташка по дорозі в ліс іншу птицю і розповіла їй, як їй живеться, і похвалялася своїм життям.
А зустрічна птиця і каже їй, що хвалитися нічим: що вона, мовляв, більше всіх працює, а ті двоє там живуть в холі та на волі. Адже ось, наприклад, миша: піч затопила, води наносив – і пішла собі в свою комірчину спати, поки її не покличуть стіл накривати. А ковбаска? Та й зовсім байдикує, за стравою доглядає, а як настане обід, так їй варто тільки рази чотири по каші або по овочах перекотитися – дивишся, вони і жирні, і солоні, і зовсім готові, хоч на стіл подавай …
Ось прилетіла пташка додому, скинула з себе свою в'язанку, сіли вони всі за стіл, а після столу завалилися спати і проспали до самого ранку. Чим би, здається, не життя?
На другий день пташка не захотіла більше дров тягати, посилаючись на те, що вже досить вона у своїх товаришів в слугах була та в дураках – чи не хочуть вони, мовляв, з нею роботою помінятися і спробувати свої сили на її місці.
І як не просили її мишка і ковбаска, пташка все ж наполягла на своєму!
Робити нема чого, треба було робити, кинули жереб, і випав жереб ковбасці дрова тягати, а пташці воду носити. Що ж сталося?
Ковбаска попрямувала в ліс, пташка розвела вогонь, мишка горщик в грубку сунула, і стали вичікувати, коли повернеться ковбаска з запасом дров.
Проте ж ковбаска так довго не поверталася, що їх обох страх узяв і пташка вилетіла ковбасці назустріч. І що ж?
Неподалік від будинку при дорозі бачить, як собака спокійнісінько уплітає смажену ковбаску. Пташка накинулася на собаку і стала прямо докоряти цю хижачку в насильстві; але слова її так і залишилися словами: собака виправдовувалася тим, що відшукала нібито у ковбаски якісь підкидні листи в сумці, а тому і зважилася позбавити її життя.
Пташка засмутилася, підхопила в'язку дров на себе, полетіла додому і розповіла все, що бачила і чула.
Обидві з мишкою дуже сумували, проте все ж домовилися не розлучатися і зробити все можливе для їх загального блага.
Ось і довелося пташці стіл накривати; а мишка надумала готувати і захотіла наслідувати смаженій ковбасці: "Ось покатаюся по овочах та поваляюся, так вони і посоляться і жирнішими стануть."
Але тільки вона забралася в овочі, хтось схопив її і повинна була вона з життям розлучитися.
Коли пташка прийшла і надумала подавати на стіл, то біля печі і кухаря не виявилося.
Пташка, розгубившись, усюди стала розкидати принесені з лісу дрова, стала кликати і розшукувати, але все ж ніде кухаря не розшукала. А між тим з необережності дрова якось спалахнули, пожежа розгорілася, пташка кинулася за водою – заливати; та відро у неї в колодязь впало, і вона за ним туди ж, відра не витягнути, та й сама не виплила.