Русалка

   Сестриця з братиком гралися біля криниці. Гралися та й впали в криницю. А на дні жила русалка. І сказала вона:

— От ви до мене потрапили, повинні гарненько попрацювати, – і відвела їх із собою.

   Дівчинці дала вона прясти сплутаний, поганий льон, та до того ще наказала їй носити воду в бездонну бочку, а хлопчикові веліла рубати дерево тупою сокирою; їсти дала їм одних галушок, твердих, як камінь. Діткам все це нарешті так набридло, що вони, дочекавшись неділі, коли русалка відлучилася до церкви, втекли з її будинку.

   Коли русалка побачила, що діти втекли, і погналася за ними, діти помітили її ще здалеку, і дівчинка кинула позаду себе щітку; з тієї щітки виросла гора з тисячами голок, і русалка з великим трудом перебралася через ту гору.

   Тоді хлопчик кинув позаду себе гребінець, і з того гребінця виросла гребениста гора з тисячами гострих зубців; проте ж русалка і через ту гору перебралася.

   Тоді дівчинка кинула на дорогу дзеркальце, воно перетворилося на дзеркальну гору, таку гладку, що русалка через неї не могла перелізти.

— Піду я додому за сокирою, – подумала вона, – та ту гору навпіл розрубаю.

   Але поки вона додому ходила та гору дзеркальну розрубувала, діти далеко від неї втекли, і русалці знову довелося одній сидіти в колодязі.