Співоча кісточка

   В одній країні спіткало велике лихо: з'явився в ній кабан, який переривав поля у селян, худобу побивав і зустрічним людям живіт своїми іклами розпорював. Король тієї країни обіцяв велику нагороду тому, хто позбавить його королівство від цього лиха: однак же звір був настільки великий і сильний, що ніхто не наважився навіть підійти до лісу, в якому він нишпорив.

   Нарешті король оголосив, що якщо хто – небудь цього кабана зловить або вб'є, то він за такого молодця видасть заміж свою єдину доньку.

   Ось і зголосилися на це сміливі два брати – діти бідняка, який жив у тій країні. Старший був хитрий і пішов на це з марнославства, а молодший, людина проста і щира, зважився на це по доброті.

Король сказав братам:

— Щоб вам було легше розшукати звіра, ступайте в ліс з двох протилежних сторін.

   Ось і увійшли вони в ліс – старший з півночі, а молодший з півдня. І після того, як молодший пройшов вже деякий шлях по лісі, до нього раптом підійшов чоловічок, а в руці у нього був чорний спис . Чоловічок сказав:

— Цей спис я даю тобі, бо в тебе серце просте і добре; з цим списом сміливо йди проти кабана – від нього тобі зла не трапиться.

   Подякував молодець чоловічка, взяв спис на плече і безстрашно пішов вперед.

   Небагато пройшло часу, як він вже побачив звіра, який на нього і кинувся, але молодець виставив свій спис вперед, і кабан в сліпій люті так сильно наскочив на цей спис, що воно йому попало в саме серце.

   Тоді молодець закинув вбите чудовисько собі на плечі, повернув до виходу з лісу і збирався віднести свою здобич прямо в палац до короля.

   Прийшовши до околиці лісу, він побачив там будинок, в якому люди веселилися: пили вино і танцювали.

   І старший брат його зайшов туди ж, думаючи, що кабан від нього не піде, а от він спочатку вип'є для хоробрості!

   Коли ж він побачив молодшого брата, який виходив з лісу, навантажений своєю здобиччю, то його охопила страшна заздрість.

Він крикнув брату:

— Зайди сюди, милий братику, відпочинь та підкріпися келихом вина.

   Молодший брат, нічого поганого не підозрюючи, зайшов і розповів братові про доброго чоловічка, який дав йому спис в руки.

   Старший брат затримав його до вечора, і вийшли вони разом. Коли ж вони, вже в сутінках, прийшли до місточка, перекинутому через струмок, старший пустив молодшого брата вперед і, трохи тільки дійшли до середини містка, завдав йому такий удар, що юнак відразу ж упав мертвий.

   Вбивця поховав свого брата під мостом, потім взяв кабана і приніс його до короля, якому заявив, що він сам убив цього звіра; після того король видав за нього заміж свою єдину дочку. А так як молодший брат не повертався, то старший сказав:

— Мабуть, кабан розпоров йому живіт іклами.

   І всі йому повірили. Але від Бога ніщо не приховаєш, а тому й ця темна справа повинна була також спливти назовні.

   Багато років по тому сталося одного разу, що якийсь пастух гнав свої стада через цей місток і побачив: під містком у піску лежить біленька кісточка.

   Він і подумав, що з цієї кісточки міг би вийти відмінний наконечник для дудки.

   Зійшов під місток, підняв кісточку і вирізав з неї наконечник для свого ріжка.

   І як тільки він уперше доклав той ріжок до вуст, кісточка, на превеликий подив пастуха, сама від себе заспівала.

Ось що він почув:

Ах, мій милий пастушок!

Ти послухай мій, дружок:

Мене брат мій тут убив,

Під місточком схоронив.

І собі обманом в жони

Королівну підчепив.

— Що за дивовижний ріжок: сам від себе пісні виспівує! – Сказав пастух. – Треба б мені показати його королю.

   Прийшов він до короля з цим ріжком, і ріжок знову при королі заспівав свою пісеньку.

   Король зрозумів сенс пісні, велів вирити землю під містком, і там знайшли кістки вбитого брата.

   Злий брат вже не міг заперечувати свого злочину, і його живого зашили в мішок і втопили; а кістки вбитого молодшого брата поховали на кладовищі і спорудили над ними прекрасний надгробний пам'ятник.