Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Три пташки

Три пташки

   Тисячу років тому жив на світі король, великий любитель полювання. Коли він одного разу спускався від свого замку, три дівчини – красуні пасли під горою корів; побачивши короля, старша з дівчат сказала двом іншим:

— Коли я цього не отримаю собі в чоловіки, так мені і мужа не треба!

   Так само відповіла інша, вказуючи на хлопця який їхав по праву руку короля:

— Коли мені цей не дістанеться в чоловіки, то мені і мужа не треба!

   Тоді й молодша, вказуючи на того, хто їхав по ліву руку короля, теж вигукнула:

— А коли мені цей в чоловіки не дістанеться, так мені і ніякого не треба!

А ці двоє були королівські міністри.

   Король же все це чув і, повернувшись з полювання, наказав трьом дівчатам до себе з'явитися і став їх питати, що вони вчора ввечері під горою говорили. Ті відповідати не хотіли; а король прямо і запитав у старшої, чи бажає вона вийти за нього. Та погодилася; а її двох сестер взяли за себе обидва міністри, бо дівчата були дуже красиві, особливо та, що вийшла за короля. У неї волосся було світле, як льон.  

   У двох сестер, що вийшли заміж за міністрів, не було дітей, і король, коли йому потрібно було виїхати, закликав їх до королеви, щоб вони її підбадьорювали, тому що вона якраз в цей час чекала дитину.

   Незабаром вона й народила хлопчика, у якого на лобі була червона зірка. Тоді обидві її сестри, змовившись між собою, вирішили кинути цього немовля в воду. І в той час, як вони виконали свій злий намір, раптом злетіла вгору пташка і заспівала:

На смерть засуджене,

Тонути приречене,

Немовля невинне,

Твій час не прийшов!

   Почувши це, обидві лиходійки злякалися і кинулися тікати додому. Коли король повернувся з поїздки, вони сказали йому, що королева народила собаку. Король відповідав на це: "Що від Бога, то все на благо."

   А біля води, в яку кинуто було немовля, стояв рибалка, і він витягнув дитину з води ще живу, і так як у його дружини дітей не було, то вони стали його виховувати.

   Рік потому король знову поїхав, а у королеви знову народився синок, якого обидві лиходійки – сестри знову взяли у неї і теж кинули у воду. І знову здійнялася вгору пташка і заспівала:

На смерть засуджене,

Тонути приречене,

Немовля невинне,

Твій час не прийшов!

   Коли ж король повернувся, вони сказали йому, що королева знову народила собаку, і король знову відповідав: "Що від Бога, то все на благо." Рибак ж і цього немовля витягнув з води і став виховувати.

   Ще раз поїхав король, а у королеви народилася дочка, яку лиходійки також кинули у воду. І знову здійнялася вгору пташка і заспівала:

На смерть засуджене,

Тонути приречене,

Немовля невинне,

Твій час не прийшов!

   Коли ж король повернувся додому, вони сказали йому, що королева народила кішку. Тут вже розгнівався король і наказав королеву посадити до в'язниці на багато років.

   А королівські дітки підросли; старший – став одного разу ловити рибу з іншими хлопцями, і ті не захотіли з ним ловити, кажучи йому: "Ну, ти, знайда, іди від нас геть." Той був цим дуже ображений і запитав у старого рибалки, чи правду вони говорять.

   Рибак розповів, що витягнув його одного разу з води, коли був на риболовлі. Тоді королевич сказав рибалці, що не хоче у нього залишатися більше і піде відшукувати свого батька. Рибак умовляв його залишитися, але той і слухати не хотів, і рибалка повинен був його відпустити.

   Пішов королевич своєю дорогою і багато днів потому прийшов на берег великого водного простору і побачив стару, яка на березі ловила рибу.

— Добрий день, тітонько! – Сказав він. – Довго тобі доведеться ловити, тітонько, поки ти рибки зловиш?

— Довго і тобі доведеться шукати, поки ти свого батька знайдеш. Ну, як ти тут через воду переправишся? – Сказала стара.

   Тоді стара взяла його на спину і переправила через воду, а він ще довго шукав свого батька і не міг його знайти.

   Рік потому і другий королевич задумав піти на пошуки свого брата. Прийшов він до того ж берега, і з ним те саме сталося. Залишилася в будинку рибака тільки одна дочка, яка так горювала за своїми братами, що як не старався її рибалка вгамовувати, вона все ж хотіла йти на пошуки братів. Ось і вона прийшла до того ж берега і сказала старій:

— Добрий день, тітонько.

— Спасибі на доброму слові.

— Бог вам на допомогу при вашій ловлі.

   Почувши ці слова, стара обійшлася з нею дуже ласкаво, перенесла її через воду і дала в руки прутик, сказавши при цьому:

— Іди все по цій дорозі, голубонько, і коли ти будеш проходити повз великого чорного пса, то проходь спокійно. Прийдеш до великого замку, при вході залиш прутик, потім пройди в самий кінець там є старий колодязь, а над ним росте велике дерево, і на ньому висить клітка з птахом. Клітку з птахом зніми та зачерпни з колодязя стаканчик води і з цим повернися тим же самим шляхом. На порозі замку прихопи з собою і свій прутик, і якщо будеш проходити знову мимо того ж пса, то вдар його прутиком по морді і потім повертайся знову до мене.

   Дівчинка знайшла на шляху своєму все точно так, як їй сказала стара, а на зворотному шляху знайшла і обох своїх братів, які півсвіту обійшли, розшукуючи один одного. Разом із братами прийшла вона до того місця, де великий чорний пес лежав при дорозі, вдарила його прутиком по морді, і звернувся він в принца – красеня, який і пішов з ними до тієї води, де на березі жила стара. Вона дуже зраділа їх поверненню; перенесла через воду, і сама за ними пішла, бо і вона тепер була врятована від чар. Брати ж з сестрою знову повернулися до старого рибалки, а клітку з пташкою вони повісили на стіну.

   Але другий королевич ніяк не міг всидіти вдома; взяв він тугий лук і відправився на полювання. Стомившись, він присів, вийняв свою флейту і став на ній награвати. Король, батько його, теж був у цей час на полюванні і почув звук флейти; пішов на цей звук і, зустрівши з юнаків, запитав його:

— Хто тобі дозволив тут полювати?

— Ніхто.

— Чий же ти син?

— Я рибака син.

— Так у рибалки дітей немає.

— Коли ти мені не віриш, так підемо разом зі мною.

   Король пішов з ним, розпитав рибалки, і той повідомив йому детально про все; а пташка в клітці на стіні заспівала:

Їх мати сидить у в'язниці,

Невинна ні в чому дівиця.

Два брата і мила сестриця,

Не визнанні діти твої,

Їх тітки втопити хотіли,

Тепер мов невинні вони.

   Тут всі перелякалися … А король взяв із собою пташку, рибалку і трьох дітей своїх в замок, а темницю велів відчинити і вивів звідти свою дружину, яка в ув'язненні ослабла і розхворілася.

   Донька дала їй випити водиці зі старого колодязя, і мати – королева знову посвіжіла і поздоровішала. Обидві тітки – лиходійки були спалені; а дочка вийшла заміж за принца.

Додати коментар