Цвях

   Один купець добре поторгував на ярмарку і набив собі повну торбу золота і срібла. Зібрався він додому повертатися, – хотілося йому потрапити додому до настання ночі. Ось приторочив він дорожню торбу з грошима до сідла свого коня і поїхав. До полудня відпочивав він в одному містечку; зібрався було їхати далі, а тут підводить йому працівник коня і каже:

— Господарю, а на задній лівій нозі в підкові одного цвяха не вистачає.

— Ну і нехай собі не вистачає, – відповів купець, – за шість годин, які мені залишається проїхати, підкова не звалиться. Я поспішаю.

   Після полудня, коли він спішив і знову вирішив нагодувати коня, входить в кімнату працівник і каже:

— Господарю, а у вашого коня на задній лівій нозі нема підкови. Може, відвести мені його в кузню?

— Ну і нехай собі не буде, – відповів купець, – їхати всього години дві, мабуть, з конем нічого не станеться. Я поспішаю.

   Поскакав він далі; але незабаром почав кінь кульгати; похрамав він, потім почав спотикатися, потім впав і зламав собі ногу. Довелося купцеві коня кинути, відв'язати дорожню торбу, звалити її на плечі і добиратися додому пішки, – і прийшов він додому пізно вночі.

— А причиною всієї біди, – мовив він про себе, – цей клятий цвях.

А ти поспішай повільно!