Весілля пані лисиці

ПЕРША КАЗКА

   Жив собі одного разу старий лис і мав він дев’ять хвостів; і здалось йому, що дружина його, лисиця, обманює його; от і задумав він її провірити. Витягнувся під лавкою і прикинувся мертвим. Лисонька пішла до себе в кімнату і закрилася у ній; а її служниця, киця, сиділа біля вогнища і куховарила.

   Коли рознеслася вістка, що старий лис помер, з'явилися і женихи. Служниця, зачувши, що хтось у двері стукає, пішла і відімкнула, і бачить – стоїть біля дверей молодий лис і каже:

Що ти, кицинько, твориш?

Спать лягла чи ще не спиш?

Вона відповідає:

Бачиш ти, що я не сплю.

Хочеш знати, що творю?

Пиво я в горшку варю –

Гостя пивом пригощу …

   "Спасибі вам, кицю, – сказав лис, – а що ж поробляє пані лисичка?"

Служниця відповідає йому:

Сидить вона в своїй кімнаті

І гірко плаче в своїй хаті,

Вона ридає без зупину

Бо хоче вернуть свого мужчину.

   "Так скажіть же їй, кицю, що прийшов, мовляв, молодий лис, який би хотів з нею посвататися."

— Слухаю, пане лис!

І піднявшись на драбинку, заспівала кицька пісеньку:

— Пані – лисичко!

Відкрийте своє личко.

— Навіщо тобі, сестричко?

— Прийшов свататись у низ.

— Хто такий?

— Якийсь лис.

   "А чи є у нього дев'ять таких же пухнастих хвостів, як у покійного мого чоловіка?"

— "О ні, – відповідала кісонька, – у нього тільки один хвіст."

— "Ну, так я не піду за нього."

   Кісонька зійшла вниз і відіслала нареченого. Незабаром після того постукали знову в двері, і вже другий лис стояв біля порога: прийшов свататися за лисоньку. У цього жениха було два хвоста; але і він не мав вдачі.

   За ним приходили і інші, і у кожного було на один хвіст більше; і всім – то лисонька відмовляла, поки не прийшов лис, у якого було дев'ять хвостів, як і у старого чоловіка лисоньку.

Як почула це сумна вдова, так і зраділа, і сказала кісонька:

Двері та ворота ширше відчиніть,

Мерщій звідси чоловіка виносіть.

   Але як тільки задумали грати весілля, старий лис заворушився під лавкою, і по виганяв їх всіх разом із жінкою.

ДРУГА КАЗКА

   Коли старий лис помер, вовк з'явився сватати лисоньку; постукав у двері, і кішка, яка була у лисоньку в служницях, відчинила йому. Вовк вклонився і сказав:

Добрий день паняночці,

Що поробляєш на лавочці?

Кісонька відповідає:

Молоко я кип'ячу,

І тебе я пригощу.

"Спасибі, кицю, – відповідає вовк, – а вдома чи пані лисонька?"

Кішка відповіла йому:

Сидить вона в своїй кімнаті

І гірко плаче в своїй хаті,

Вона ридає без зупину

Бо хоче вернуть свого мужчину.

Вовк відповідав їй:

Щоб заміж їй піти,

Із драбинки повинна зійти.

   Кицька збігла на драбинку, постукала в кімнатинку і закричала лисоньці:

Хочеш заміж ти піти,

Із драбинки має зійти.

   Пані лисонька запитала у кішки: "Чи є у нареченого червоні черевички і яка в нього мордочка – тупа чи довга?" Кісонька відповідала, що морда – тупа, і без черевичків.

— "Ну, тоді він мені в женихи не годиться."

   Після того, як вовкові було відмовлено, прийшли ще свататися до лисоньку собака, олень, заєць, ведмідь, лев, а потім по черзі і всі інші лісові звірі. Але у кожного з женихів не хватало чого – небудь, що було у її старого чоловіка, і кісонька всім відмовляла.

   Тут з'явився молодий лис; тоді лисонька стала питати: "Чи є у нього червоні черевички і чи гостренька у нього мордочка?"

— "Так, – відповідала кісонька, – все це є у нього."

—- "Ну, так скажи йому сюди наверх піднятися," – сказала пані лисонька і наказала служниці готувати весільний бенкет:

Ти чистіше в хатинці пилюку мети,

Та чоловіка старого з нею прихопи:

Був він скнарою завжди

І не ділив зі мною своєї їди.

   І потім зіграли весілля з молодим лисом, і багато було на тому весіллі танців і веселощів: веселилися, співали і танцювали, так, мабуть, і тепер ще танцюють, коли не втомилися.