Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 3161 0352
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Вовк та лисиця

Вовк та лисиця

   Казка – вовк та лисиця. Лисиця була у вовка в наймах, і чого лише вовк забажає, те вона мусила робити, бо була слабкіша за нього. От вона й почала думати, як би здихатися такого господаря. Якось довелося їм іти через ліс, а вовк і каже:

— Гей, руда, дістань мені чого – небудь на вечерю, бо як не дістанеш, то тебе саму з'їм.

Лисиця відповідає:

— Я знаю один хуторець, там є кілька славних ягняток. Якщо маєш охоту, ходімо туди.

А вовкові тільки того й треба. Вони й пішли.

   Лисиця вкрала ягнятко, принесла вовкові, а сама накивала п'ятами. Зжер вовк ягнятко, та одним не наситився. Захотілося ще одне з'їсти. От він і пішов — квало, тихенько, поліз у кошару (загорода для овець), а овечка – матка як почала жалібно бекати на весь хутір. Зачули те селяни, позбігалися та й давай лупцювати вовка. Так надухопелили, що він насилу вирвався, прибіг, шкутильгаючи й виючи, до лисиці й каже:

— Ну й підвела ж ти мене!

Лисиця відповіла:

— Не будь таким ненажерою.

Другого дня пішли вони знов у поле, і жаднющий вовк каже:

— Гей, руда, дістань чого на вечерю, бо як не дістанеш, то зжеру тебе саму.

Лисиця й відказує:

— Он там на хуторі одна господиня сьогодні ввечері пече млинці, ходімо туди.

   Пішли вони. Лисиця обережненько скрізь облазила, винюхала, де стоїть миска з млинцями, поцупила з півдесятка і принесла вовкові.

— На, жери, — сказала й пішла. А вовкові підвесятка млинців — як собаці муха: проковтнув і нема. От він і каже собі:

— Які ж бо смачні! Піду ще дістану.

   Пішов та як дорвався, а миска геп на підлогу — та й розлетілася з грюкотом на шматки.

   Господиня почула, вибігла, скликала людей. Вони поназбігалися та й ну вовка лупцювати чим попало, аж він насилу втік. Прибіг до лисиці, виючи й шкутильгаючи на дві лапи, та й каже:

— Ну й підвела ж ти мене, ще гірше, ніж вчора. Селяни застукали мене та так прочесали спину!

А лисиця відповіла:

— Я ж тобі казала — не будь такий зажерливий.

   Третього дня, коли вони вийшли з дому, вовк, ледве – ледве шкутильгаючи за лисицею, знову сказав їй:

— Гей, руда, подбай – но про вечерю, бо як ні, то тебе з'їм.

Лисиця відповідає:

— Я знаю одного дядька, він зовсім недавно заколов кабана, і в нього в льоху повна бочка солонини. Ходімо добудемо.

Вовк на те й каже:

— Тільки заліземо разом, щоб ти мені допомогла, як доведеться втікати.

— Про мене, — мовила лисиця і показала йому всі лази, а тоді вони пробралися в льох. А там м'яса — їж, хоч лусни.

   Вовк як дорвався — жере та й думає: «Поки всього не з'їм — із місця не рушу. Маю часу досить».

   Лисиця також добре поласувала, але їсть та й озирається, на діру поглядає, куди вони залізли, та все то вилізе, то знов улізе, приміряється, чи пролізе тулуб, як доведеться тікати.

Вовк і питає її:

— А скажи мені, руда, чого це ти все бігаєш сюди – туди, то надвір, то назад?

— Та треба ж глянути, чи не йде хто. Ти не їж так багато.

Вовк каже:

— Поки не виїм усього з бочки, з місця не зрушу.

   Тим часом господар, почувши лисиччине шарудіння, підійшов до льоху. Побачивши його, лисичка вмить вистрибнула надвір, і вовк теж хотів вискочити, та його так розперло, що він застряг у дірці.

Хазяїн схопив дрюка і так учесав сірого, що той і дуба дав.

   А лисичка подалась до лісу, радіючи, що здихалася старого ненажери.

От така то казка – вовк та лисиця.

 

Додати коментар