
Втрачений геллер
Втрачений геллер
Одного разу чоловік із жінкою і з дітьми сиділи за обіднім столом, та за тим же столом сидів і приятель їх, в гості прийшов і з ними обідав. І в той час, як вони сиділи за столом, годинник пробив полудень, і гість раптом побачив, що двері відчинились і зайшла до кімнати бліда дитина, одягнена в одяг, білий, як сніг.
Вона не озирнулася і нікому не сказала нічого, а прямо пройшла до сусідньої кімнати.
Незабаром після того вона повернулася, так же тихо пройшла через кімнату і вийшла в ті ж двері.
І на другий, і на третій день ставалося те ж саме. Тоді, нарешті, гість запитав у господаря:
— Чия це дитина, що кожен день опівдні проходить через кімнату?
— Я її не бачив, і не можу сказати, чия це дитина.
На другий день, коли знову дитина з'явилася, гість показав на неї і батькові, і матері; але ні вони, ні діти їх нічого не бачили.
Тут гість встав, відчинив двері до сусідньої кімнати і зазирнув туди.
Там побачив він, що той самий малюк сидить на підлозі і коперсається пальчиком в щілині – між паркетом; але помітивши чужого, дитина зникла.
От і розповів гість все, що бачив, і описав дитину в подробицях; тоді мати впізнала її за прикметами і сказала:
— Ах, це моє миле дитятко, яке померло у мене чотири рочки тому!
Зламали підлогу і знайшли там два геллера, які якось мати дала дитині, щоб вона подала їх жебракові, а та їх сховала, опустивши в щілину між паркетом, собі на сухарик.
І ось через них – то не було йому спокою в могилі, через них – то і приходив він кожен день, і шукав він їх …
Батьки віддали ті гроші жебраку, і дитина з тих пір не стала більше з'являтися.