Як по білому світу поневірятися

   Жила – була одного разу бідна жінка, був у неї син; дуже йому захотілося по білому світу помандрувати, а мати йому на це і каже:

— Та як же тобі мандрувати йти? Адже грошей у нас зовсім немає, і на дорогу взяти нічого.

А син каже:

— Я вже вихід знайду; буду йти та весь час примовляти: "Помалу, помалу, помалу."

   Ось пробув він в дорозі вже чималий час і все повторював: "Помалу, помалу, помалу." Підійшов до хатинки рибалки і каже:

— Бог вам на допомогу! Помалу, помалу, помалу.

— Що це ти, хлопче, кажеш "помалу"?

   Закинув рибалка вудку і витягнув риби зовсім мало. Схопив він тоді палицю, кинувся на хлопця і каже:

— А бачив, як люди молотять?

— А що ж мені треба було сказати? – Запитав хлопець.

— Ти повинен був сказати: "Тягни побільше, тягни побільше!"

   Ось йде він по дорозі і все повторює: "Тягни побільше, тягни побільше!" Підходить він до шибениці, і стоїть біля неї бідний грішник, якого збирається кат повісити. Ось хлопець і каже:

— Доброго ранку! Тягни побільше, тягни побільше!

— Що це ти, хлопче, таке кажеш "тягни побільше"? Хіба мені і так мало довелося лиходіїв на світі побачити? Тобі, видно, хочеться, щоб було на світі поганих людей побільше? Та хіба і так їх мало? – І надавав хлопцю по шиї.

— А що ж мені треба було сказати?

— Ти повинен був сказати: "Господи, упокой ти нещасну душу."

   Ось йде хлопець по дорозі і все повторює: "Господи, упокой ти нещасну душу." Підходить він в цей час до ями, стоїть біля ями шкуродер, який вбиває коня.

— Доброго ранку! Господи, упокой ти нещасну душу!

— Що це ти, дурню, кажеш таке? – І дає йому милицею по вуху, та так, що у хлопця з очей іскри посипалися.

— А що ж мені треба було сказати?

— Ти повинен сказати: "Он падаль в ямі лежить."

   Ось йде хлопець далі і все повторює: "Он падаль в ямі лежить! Он падаль в ямі лежить!" Підходить він в цей час до воза, а в ній повно людей, і каже хлопець:

— Доброго ранку. Он падаль в ямі лежить!

   І якраз в цей час падає візок в яму. Бере тоді кучер батіг і починає бити хлопця, та так його побив, що довелося йому назад до своєї матері повзти рачки. І з тієї пори він більше мандрувати вже не ходив.