Зайчикова наречена

   Не дуже давно жила в одному саду з капустяним городом мати з донькою; унадився в цей сад бігати зайчик і в зимовий час мало не всю капусту в ньому поїв.

І сказала мати доньці:

— Піди в город та прожени зайчика.

Донька і сказала зайчику:

— Тпрусь, зась, зайчик! Ти так всю нашу капусту з'їси!

А зайчик відповідав їй:

— Іди сюди, дівчинко, сідай на мій заячий хвостик і поїдемо разом в мій заячий будиночок.

Дівчина не схотіла.

   На другий ранок знову приходить зайчик в город і їсть капусту; от і каже мати доньці:

— Піди в город та прожени зайчика.

Донька і сказала зайчику:

— Тпрусь, зась, зайчик! Ти так всю нашу капусту з'їси!

А зайчик їй:

— Піди сюди, дівчинко, сідай на мій заячий хвостик і поїдемо разом в мій заячий будиночок.

Знову вона відмовилась.

   На третій день знову приходить зайчик в город є капусту. Каже мати доньці:

— Іди в город і прожени зайчика.

Донька сказала зайчику:

— Тпрусь, зась, зайчик! Ти так всю нашу капусту з'їси.

А зайчик їй:

— Іди сюди, дівчинко, сідай на мій заячий хвостик, поїдемо разом в мій заячий будиночок.

   Тут дівчина взяла та й сіла на заячий хвостик, і зайчик забрав її далеко – далеко, в свій заячий будиночок, і сказав:

— Давай, звари капусту і сочевицю, я піду кликати гостей на наше весілля. Ось і скликав усіх гостей.

   А либонь хочеш знати, що це були за гості? Можу тобі сказати, як сам від інших чув: то були всі зайці, а пастором у них була ворона, а паламарем лисиця, і весілля повинні вони були грати під відкритим небом, під склепінням веселки.

   Дівчині раптом і засумувалось, що зайчик її одну – однісіньку в будиночку залишив. Ось він приходить і каже:

— Відчини, відчини, гості з'їхалися на весілля веселі.

Наречена не відповідає і сльози ллє.

Пішов зайчик і назад прийшов, і каже:

— Відчини, відчини, гості голодні.

Наречена знову ні слова і все плаче.

Зайчик пішов і назад прийшов, і каже:

— Відчини, відчини, гості чекають.

Наречена знову ні слова, і зайчик знову пішов.

   Наречена ж зробила опудало з соломи, нарядила його у свій одяг, дала опудала ложку в руки, посадила його до котла з сочевицею, а сама і пішла до своєї матері.

Зайчик прийшов ще раз і сказав:

— Відчини, відчини скоріше, – і нарешті сам у двері вдерся, та як дасть опудала по голові, так що з нього і чепчик звалився.

   Тут тільки побачив зайчик, що це не його наречена, і пішов геть, і зажурився…