Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Залізна піч

Залізна піч

   Був один королевич зачарований злою відьмою, – він повинен був сидіти у великій залізній печі в лісі. Так провів він у ній довгі – довгі роки, і ніхто не міг його звільнити від чар. Одного разу зайшла в той ліс королівна, вона заблукала і не могла знайти дороги назад у своє королівство. Дев'ять днів блукала вона по лісу і нарешті підійшла до залізної печі. Раптом пролунав звідти голос, який її запитав:

— Ти звідки йдеш і куди?

Вона відповіла:

— Я загубила дорогу в королівство свого батька і не можу вибратися з лісу.

І сказав голос із печі:

— Я тобі допоможу повернутися додому, і дуже скоро, якщо ти мені поклянешся зробити те, що я попрошу. Я – королевич, більш знатного роду, ніж ти, і хочу на тобі одружуватися.

   Вона злякалася і подумала: "Боже мій, та що ж мені робити із залізною пічкою?" Але так як їй дуже хотілося повернутися додому до батька, то вона присягнулася зробити, що він зажадає.

— Але ти, – сказав він, – повинна будеш повернутися сюди, принести ніж і прошкрябати дірку.

   Дав він їй поводиря, той ішов поруч з нею і весь час мовчав; через дві години він привів її додому. Ось повернулася королівна в свій замок, і була там велика радість, старий король кинувся до неї на шию і став її цілувати. Але вона зажурився і сказала:

— Ах, батько, що зі мною сталося! Я ніколи б не вибралася додому з дрімучого лісу, якби не натрапила на залізну піч; я присягнулася їй у тому, що повернуся до неї, визволю чоловіка з печі і вийду за нього заміж.

   Старий король так злякався, що мало не зомлів, – адже вона була його єдиною донькою. Подумали вони і вирішили, що треба підмінити королівну донькою мельника; а та була красунею. Вони завели її в ліс, дали їй ніж і сказали, що повинна вона залізну піч продірявити. Ось довбала вона залізо вже цілу добу, але вдіяти нічого не могла. Тільки почало світати, раптом почувся із залізної печі голос:

— Мені здається, що вже ранок.

І вона відповіла:

— Так, мабуть, – мені чується, як шумить батьківський млин.

— Ти, стало бути, донька мельника? Так забирайся звідси геть і скажи, щоб прийшла королівна.

   Вона пішла і сказала старому королю, що той, хто сидить в печі, її не хоче, а кличе королівську дочку. Злякався старий король, і заплакала королівна. Але була у них ще дочка свинопаса, та була ще красивіша дочки мельника; і ось вирішили дати її, щоб пішла вона до залізної печі замість королівни. Вивели доньку свинопаса в ліс, і довелося їй теж шкребти залізо цілу добу, але у неї нічого не вийшло. Стало світати, і каже голос з печі:

— Мені здається, що вже ранок.

Вона відповіла:

— Так, мабуть, – я чую, як грає ріжок мого батька.

— Ти, стало бути, дочка свинопаса? Так забирайся звідси і скажи, щоб прийшла королівна, і поясни їй, що якщо вона не з'явиться до мене, з нею станеться те, що я їй сказав: все в королівстві розсиплеться на порох, і не залишиться й каменя на камені.

   Почула це королівна, заплакала, – але нічого не поробиш, – довелося їй стримати свою обіцянку. Попрощалася вона з батьком, взяла ніж і попрямувала прямо в ліс, до залізної печі. Коли вона прийшла, почала  шкребти залізо, і почало воно получатися, а пройшло дві години, і встигла проробити вона діру. Заглянула вона всередину і побачила – ах! – Такого прекрасного юнака, весь він вражав золотом і дорогоцінним камінням: і він дуже сподобався їй. Вона продовжувала шкребти залізо і проробила таку велику діру, що він міг вибратися назовні.

І він сказав:

— Віднині ти моя, а я – твій; ти наречена моя, ти мене розчаклувала.

   І він хотів відвезти її в своє королівство, але вона попросила у нього дозволу побувати ще раз у батька, і королевич їй це дозволив, але з умовою, що вона скаже батькові не більше трьох слів, а потім повернеться до нього назад в ліс.

    Пішла вона додому, але сказала більше, ніж три слова; і вмить зникла залізна піч і відсунулася далеко – далеко за скляні гори. Але королевич був уже позбавлений чар і не сидів у тій печі під замком. Потім попрощалася вона зі своїм батьком, взяла з собою на дорогу трохи грошей і вирушила знову в дрімучий ліс на пошуки залізної печі, але її було не знайти. Дев'ять днів вона шукала і так сильно зголодніла, що не знала, як їй бути далі, харчуватися в лісі було нічим. Ось настав вечір, і підійнялася вона на деревце і вирішила там заночувати: вона боялася диких звірів. Коли настала північ, вона помітила вдалині невеликий вогник і подумала: "Ах, он там би мене врятували," – вона спустилася з дерева і пішла назустріч вогнику, і по дорозі молилася. Підійшла вона до маленької старої хатинки, все навколо неї поросло травою, і лежала перед хатинкою невелика купка дров. "Ах, куди це я забрела?" – Подумала вона і заглянула у віконце, але нічого там не помітила, крім великих і маленьких жаб, і стояв там стіл; він був красиво прибраний стравами і вином, а тарілки і бокали були срібні. Зібралася вона з духом і постукала.

І тут закричала товста жаба:

Зелепуго ти моя,

Дівко золота!

Кістяна нога,

Подивися – но туди,

Хто прийшов до нас сюди?

   З'явилася маленька жаба і відкрила дівчині двері. І тільки та увійшла, всі вітали її і запросили сідати. Вони запитали:

— Ви звідки? Куди йдете?

   І вона розповіла все, що з нею сталося: як порушила вона обіцянку не говорити більше трьох слів, і що залізна піч пішла разом з королевичем, і що вона збирається шукати її тепер до тих пір, поки не відшукає, хоча б довелося їй пройти і гори і море.

І сказала тоді товста жаба:

Зелепуго ти моя,

Дівко золота!

Кістяна нога,

Поскачи давай хутчіш,

Скриньку принеси бистріш.

   Пішла маленька жаба і притягла їй велику скриньку. Потім погодували вони дівчину, напоїли, привели її до красиво прибраного ліжка, а була та постіль немов з шовку і оксамиту; і вляглася в неї дівчина і, помолившись Богу, заснула. Ось настав ранок, вона піднялася; і дала тоді стара жаба їй три голки з великої скриньки і сказала, щоб вона взяла їх з собою: вони, мовляв, їй знадобляться, – адже доведеться їй переходити через високу Скляну гору, через три гострих меча і розливи річкові. Якщо вона все це пройде, то поверне свого нареченого. Потім дала вона дівчині ще три предмети і сказала, щоб берегла вона їх як слід, – були то три великі голки, колесо від плуга і три горіха. З цим і відправилася дівчина в дорогу.

   Коли вона підійшла до скляної гори, яка вся була слизька, вона встромила в неї три голки і, спираючись на них ногами, все піднімалася вгору, і так перейшла вона через гору. І коли дівчина була вже на іншій стороні, то вона встромила голки в одному місці і добре його запам'ятала. Потім вона підійшла до трьох гострих мечів, стала на своє колесо від плуга і проїхала через мечі. Нарешті прийшла вона до великого річкового розливу, і коли перебралася, вона потрапила у великий прекрасний замок. Вона увійшла туди і попросилася прийняти її на роботу, ніби вона бідна дівчина і хотіла б на роботу найнятися: вона знала, що в замку знаходиться королевич, якого вона звільнила в дрімучому лісі із залізної печі. І взяли її за саму незначну плату в посудниці. А була у королевича на прикметі вже інша дівчина, на якій він збирався одружитися, він думав, що перша вже давно померла. Увечері, коли вона все перемила і прибрала і роботу свою скінчила, сунула руку в кишеню і знайшла три горіха, які їй дала стара жаба. Розкусила вона один горіх, зібралася горішок з'їсти, глядь – а там пишне королівське плаття. Почула про це наречена, з'явилася і стала її просити, щоб та його продала, і каже:

— Таке плаття зовсім не для служниці.

   А та каже, що продати вона його не продасть, а от якщо вона дозволить їй переспати одну ніч у кімнаті біля її нареченого, то вона готова сукню їй віддати. Наречена їй дозволила, бо плаття було таке прекрасне і в неї подібного не було ніколи. ,

Ось настав вечір, і сказала наречена своєму нареченому:

— Захотілося дурній служниці виспатися у тебе в кімнаті.

— Якщо ти дозволиш, то і я згоден, – відповів він.

   Але вона дала нареченому склянку вина і підсипала в нього сонного зілля.

   Пішов королевич разом зі служницею спати в кімнату, але він так міцно заснув, що вона не могла його добудитися. Вона проплакала цілу ніч, все повторюючи:

— Я тебе визволила з дрімучого лісу і з залізної печі, я тебе шукала і перейшла через Скляну гору, через три гострих меча, перейшла через розливи річкові, поки тебе, нарешті, не знайшла, а ти мене і слухати не хочеш!

   Слуги сиділи за дверима, чули, як плакала дівчина всю ніч безперервно, і на ранок розповіли про це своєму панові.

   Коли на другий вечір вона перемила весь посуд, вона розкусила другий горішок, – і виявилося в ньому плаття ще прекрасніше. Як побачила його наречена, захотілося їй купити і це плаття. Але продати його за гроші дівчина не погоджувалася і випросила собі за нього, щоб дозволили їй переспати ще раз в кімнаті у нареченого. І наречена підсипала йому сонного зілля, він так міцно заснув, що почути нічого не міг. Проплакала посудниця цілу ніч, голосячи:

— Я тебе визволила з дрімучого лісу і з залізної печі, шукала тебе всюди, перейшла через Скляну гору, через три гострих меча і розливи річкові, поки тебе, нарешті, не знайшла, а ти й слухати мене не хочеш!

   Слуги сиділи за дверима і чули, як плакала дівчина цілу ніч безперервно, і на ранок розповіли про те своєму панові. І коли на третій вечір вона все перемила на кухні, розкусила вона третій горішок, – і було в ньому ще більш прекрасне плаття, було воно все з чистого золота виткане. Як побачила його наречена, захотілося їй, щоб і це плаття було її. Але дівчина погодилася його віддати тільки за те, щоб їй дозволили втретє переспати в кімнаті у нареченого. Але той був тепер обережніший і звелів сонний напій виплеснути. Як тільки дівчина заплакала і почала голосити:

— Мій улюблений, я виручила тебе з дрімучого, страшного лісу і з залізної печі… Тут схопився королевич і каже:

— Ти моя справжня наречена, ти – моя, а я – твій!

   І він сів з нею в цю ж ніч в карету, і вони відібрали у підступної нареченої  сукні, та так, що та вже більше й не піднялася. Під'їхали вони до річкового розливу, переправилися через нього, а підійшовши до трьох гострих мечів, сіли на колесо від плуга, а в Скляну гору встромили три голки. Так добралися вони, нарешті, до старої маленької хатинки; але тільки вони туди увійшли, як звернулася вона в великий замок: і були всі жаби позбавлені чар, виявилися вони королівськими дітьми і були в великий – превеликий радості. Відсвяткували весілля, і залишилися вони жити в тому замку, а був він куди більше батькового замку королівни. Але старий король горював, що йому доводиться жити на самоті, і вони поїхали до нього, привезли його до себе, і стало у них відтепер два королівства, і жили вони в шлюбі щасливо.

Змахнула миша хвостом,

Кінець казки на тому.

Додати коментар