Як Федькович їхав до Відня

   Їде Федькович потягом до Відня. Сидить коло вікна й дивиться на світ божий. Вбраний він просто, по-гуцульськи: на плечах сардак, на голові — крисаня з косицею збоку, топірець у руці, а на ногах постоли.

   У тім вагоні разом з ним їдуть якийсь пан і пані. У паниська лиця — як дві перепічки, карк, як у вола, а черево — гай-гай! Пані — худа, як тріска.

   Панисько кукурічеться коло тої пані, хоче їй всіляко догодити. Аби повеселитися, обернувся раптом до Федьковича, якого мав за простака, й питає:

— А ти звідки, вуйку?

— Я із Сторонця-Путилова.

— Із самих гір, кажеш? А по чім там свині?

   Пані розреготалася. Федькович подивився на відгодованого пана і відповів:

— А то як яка. Така свиня, як оце ви, пане, коштує доволі дорого, а така, як ваша пані — нічого не вартує, ніхто й задурно не візьме.

   Панисько не казав більше ні слова, ніби язик йому присох. А пані вже утратила охоту до сміху.