Як птахи обирали собі царя

Одного разу гусак каже:

— Я птиця роду хорошого і коліна високого; можу над усією птицею бути царем.

А чапля це почула та й каже:

— Гусю, гусю! Ти тільки гельгочеш, а царем не можеш бути бо ти всього боїшся. А я, чапля, роду хорошого і коліна високого, то мені бути царем!

Чайка, почувши це, й каже:

— Чапле, чапле! Ти по болоту ходила, жаби ловила, ти — жабоїдка, ракоїдка; не тобі бути царем, а мені: я — роду хорошого і коліна великого!

Тут горобець і каже:

— Чайко, чайко! Ти тільки кигик та кигик! Ти б мовчала, твоє діло — кужіль та веретено. А я — то можу бути царем!

І синиця почула та й каже:

— Горобче, горобче! Куди тобі в царі йти?!. Ти вже не так робиш, як наші батьки робили: на однім стебелину сиділи і одно зернятко їли, дзьобали; а ти тепер чужі коноплі п'єш та ячмінь б'єш… Не тобі бути царем! Лети собі звідси!

А селезень почув це і каже:

— Я б був у вас царем… Та як йшла синиця за щигля заміж, то я… охрип… Та й досі шиплю: підірвав горло. Через це я не можу бути у вас царем.

   А орел сидів на дереві та слухав їх розмову. Та тоді як шугне між них!.. Вони всі і порозлітались. І стали його бояться, і залишили його царем. Та так він царем і досі над усією птицею.