Як святі сметану їли
Як святі сметану їли
В одного пана був наймит Іван. Попи, як звичайно, наймитів годували погано. Хліб давали завжди черствий.
Якось увечері один багатий привіз дитину хрестити. Тут Іван подивився, де прислуга хліб положила, що привіз цей багатий. Іван цю хлібину забрав, у свою конурку заніс та й думає: «Що я за дурний — тільки один хліб їм? Стій! Подамся за сметаною у підвал».
Прислуга замріялась у хаті, Іван за хлібину і спускається у підвал. Сів біля сметани і їсть. Наївся і пішов. Але в темряві накапав на землю сметаною. На ранок матушка відкриває підвал і бачить, що хтось. сметану поїв. Матушка й починає попу жалітись:
— У нас Іван шкодить.
Піп зазиває Івана і каже:
— Іване, що ж ти починаєш шкодити?
Іван і каже:
— Я ніколи, батюшко, не шкодив, а тепер чого б я став шкодити.
Піп і каже:
— Ну що ж там — святі були?
— А хто знає, — каже Іван, — може, й святі.
На другий день Іван теж так зробив. Тільки взяв перед тим церковний ключ і макітру сметани та й пішов до церкви. Приходить до церкви, відкриває і починає губи святим у церкві сметаною мазати. Понамазував усім по одному разу, а святому Миколаю, так як він старший за всіх, вимазав і бороду. Закрив церкву й пішов.
На ранок матушка спустилась у підвал, а там макітри зовсім немає. Вона до попа:
— Іван знов краде, заніс навіть макітру.
Закликає піп Івана:
— Іване, це ти наробив?
Іван каже:
— Ні.
Піп знову:
— Чого ні, що ж там, хіба святі були?
Іван і каже:
— Авжеж, святі.
А попові якраз треба було до церкви йти. Сторож, як звичайно, задзвонив. Піп заходить у церкву, глядь — всі святі в сметані.
Закриває піп церкву і каже сторожеві:
— Не дзвони, тут не в тім діло.
Прибігає додому і каже матушці:
— Погані справи – святі сметану поїли.
І от піп з матушкою й Іваном ідуть до церкви. Матушка говорить:
— Стій, Іване! Бери батіг.
Іван бере, доходять вони до церкви, відкриває піп церкву. Зайшли, матушка й каже:
— Бий усіх святих по одному разу, а святого Миколая разів два. Це він направив їх.
Іван шмагає всіх святих по разу, а святому Миколаю три рази відписав. Пішли додому.
На другу ніч Іван взяв ключ від церкви, обережно відкрив її, усіх святих познімав і поховав на горище.
Піп на ранок прокидається, заходить у церкву — ні одного святого немає. Піп злякався: «Що таке? Святі втекли з церкви». Прибігає додому і кричить:
— Іване, ти не бачив?
— Що? — каже Іван.
— Та святі пішли з церкви.
— Бачив, — каже Іван. — Вони зайшли в двір, хотіли вас бачити, але ви спите, то й не стали будити, обідилися та й пішли.
Піп зразу вискакує на вулицю, аж іде жінка по воду.
— Слухай, ти не бачила?
— Бачила! Ось вони за гірку пішли, — говорить жінка.
А за гору йшли селяни ділити землю, так що жінка не знала, про кого піп питає. Піп ускакує в двір і кричить:
— Іване, сідай верхи, скоріш доганяй святих, що хочуть, дам, аби тільки повернулись!
Іван сідає на коня і їде на бугор. Заїхав Іван за бугор, бачить, там зібрались селяни, щоб ділити землю. Посидів Іван з ними, покурив і назад їде.
— Ну що? — питає піп.
— Та вони, батюшко, обіжаються. Сказали так: «Не будемо повертатися, поки піп нам не заплатить за кожного по три карбованці, а за святого Миколая шість карбованців, та ще й чверть горілки і макітру вареників із сметаною». Сказали, що прийдуть, тільки вночі, щоб ніхто не бачив, а то буде совісно.
Піп і каже:
— Гаразд! Поганяй скоріш і скажи, що все буде зроблено, тільки хай повертаються.
Іван поїхав за бугор, поговорив з селянами, повернувся й каже:
— Сказали, повернемося, тільки вночі. Хай готує горілку і закуску серед двору.
Піп усе наготував. Приготував і гроші, чекає. Матушка поставила макітру вареників.
Ждуть… Уже північ, а святих нема й нема.
Піп і говорить:
— Іване, я піду засну, а ти мене тоді збудиш, як прийдуть.
І піп захропів. Іван із сторожем повечеряли варениками з сметаною, забрали святих з горища, пообмивали і порозвішували їх знову в церкві, а самі лягли відпочити. Піп прокинувся, схопився: «Що таке, що Іван мене не будить?»
Дивиться, що Іван спить, а вареники з'їджені, і будить Івана:
— Іване, Іване, вставай!
Іван прокидається. Піп і питає:
— Де ж святі?
— Еге, вони вже були тут, попили, поїли і мене почастували та й пішли в церкву. Піп:
— А чого ж ти мене не збудив?
— Я хотів будити, а святий Миколай і каже: «Не буди батюшку, тільки міцно заснув, буде обіжатись».