Як циган молотив

   Якось один   господар пішов наймати цигана до молотьби. А той був страшним ледарем. Каже:

— В таку спеку — тільки в шатрі спати.

   Господареві ніколи чекати — пшениця пропадає, миші її трублять. Почав умовляти:

— Ходи, цигане, то не тяжка робота. Покажеш пшениці свого ціпа — і все: вона сама буде моло­титися.

   Циган спокусився на таку роботу. Пішов на тік. Розклав снопи пшениці, показав їм ціпа і ліг спати під скирту.

   Коли ґаздиня принесла обід, циган добре наївся й напився. Після того встав, показав снопам ціпа і зно­ву ліг спати.

   Закінчився день, зійшлися всі додому. Прийшов і циган. Сів за стіл, чекає.

   Ґаздиня витягла з печі смаженину. Піднесла до столу, показала циганові й знову засунула у піч. Ви­тягла миску вареників із сиром і сметаною. Показала циганові й засунула в піч. Поставила на столі кулешу. Циган збирався вже їсти, але вона знову забрала миску.

— Що ви робите, газдинько? — спитав її циган.

— Я годую тебе так, як ти молотив…

Циган пішов до шатра без вечері.

   На другий день циган пішов молотити разом із гос­подарем. Той узяв з собою хліба й солонини і сховав у солому. Почали молотити. Циган вдарить кілька разів ці­пом і стає відпочивати. Знову вдарить ціпом — і бі­жить пити воду. Нарешті почав згадувати, як його хрестили. Тільки молотити не хотів.

   Ґазда нічого не сказав. Коли інші люди сіли собі обідати, циган запитав:

— Чому ґаздиня не несе полуденок?

   Спізнилася, бо дрова не хотіли горіти. Ґазда кинув ціпа, засунув голову в солому, де був схований хліб із солониною. Циган здивувався:

— Ще ніколи не бачив, щоб чоловік солому їв. Солома ж не смачна!

— А ти спробуй так, як я, — порадив господар.

   Циган взяв віхоть соломи і почав жувати. Так їв ту солому, як молотив пшеницю.

Кажуть, що ця казочка навчила того ледаря ро­бити!