Як циган учив панського пса сливи їсти

   Був у цигана пес. Пішов циган з ним на базар, купив собі слив, іде і їсть, а пес біля нього підскакує. Котра слива червива, циган кидає псові. А той у повітрі хапає і зразу ковтає. Назустріч іде великий панище і придивляється, як то циганський пес хвацько сливи їсть, і думає собі: «Мій і м’ясо не хоче їсти, а цей сливи так смачно їсть». Підхо­дить пан до цигана і каже:

— Скільки ти хочеш, щоб навчив і мого пса сливи їсти?

— Я, паночку, навчу вашого пса сливи їсти за три тисячі корун за науку і п'ять кілограмів слив на кожен день.

Пан погодився на то і мовив:

— П'ять кілограмів слив будуть носити тобі додому щодня, а три тисячі корун дістанеш, як навчиш пса їсти сливи.

   Циган привів панського пса до себе додому й запер у кутець. Кинув йому сливу, а той і не подивився на неї. А циган:

— Нічого, прийде час, і ти будеш у повітрі хапати її.

   Циганові щодня носять панські слуги сливи додому. А він, циганка і циганчата їдять сливи і в вус не дують.

   Пройшло три дні. Узяв циган сливу, поніс панському псові й кинув у кутець. Пес сливу понюхав і не їсть. Ліг далі спати. Запер циган кутець і пішов по своїх справах. Через три дні поніс знову сливу псові. Як йому кинув, то пес, що вже не їв шість днів, підійшов, понюхав, узяв у рот і почав чамкати. Циган каже:

— Будеш ти їсти, як проголодаєшся.

   Запер циган знову пса. Як просидів дев'ять днів, при­йшов циган і як кинув йому сливу, то пес уже почав ха­пати її і з'їв потроху. Циган кинув другу сливу. А ту вже пес у повітрі зловив. Кинув йому ще п'ять слив і каже:

— Досить тобі, бо наїшся та ще й захворієш.

   Запер циган пса знову в кутець на три дні. На двана­дцятий день поніс йому сливу, то собака так хапав у повітрі сливу, аж підскакував. Бере циган сливи в кишеню, а пса на ланцюг і веде до пана. А пес такий худий став, лише шкіро та кості, аж світиться. Приводить до пана і все кине пів-сливи. А пес так підскакує за сливою, аж на дві ноги стає. Привів і каже панові:

— Дивіться, паночку, як ваш пес хвацько їсть сливи, набагато ліпше, як мій.

   Пан думає, що то лише від цигана так спритно бере, взяв пан сливу і кидає, а пес хапає в повітрі. Переконався, Що пес справді навчився так, як він і хотів. Дав циганові три тисячі корун за науку. Дивиться на пса і каже:

— Який ти друже худий?

— Е, паночку, — мовив циган, — наука легко не прихо­дить. Думаєте, паночку, що як ви вчилися, то були кращі, як цей пес? І ви тоді були худенькі. А тепер он які ви огрядні стали. То так і ваш пес. Віднині буде поправлятися.

   Циган узяв гроші і пішов собі додому, посвистуючи. А пан зрадів, що має «ученого» пса.