БЮРО ЗНАХІДОК

1

Будь ласка, заходьте! 
Скоріше заходьте! 
Усе, що згубили,— 
шукайте й знаходьте! 
Я все покажу вам, 
що є на полицях. 
Ви тільки, будь ласка, 
уважно дивіться. 
Можливо, на котрійсь 
із наших полиць 
ви знайдете те, 
що згубили колись!

2

Отут перед вами — 
загублена совість. 
Гадаю, вона в нас 
лише тимчасово: 
без неї ж не можуть 
дорослі та діти 
сусідці по парті 
малюнок порвав. 
А тільки 
спитають у нього: 
— Навіщо? — 
Провину 
він звалить одразу 
на інших, 
тому ні в дворі з ним, 
ні в класі не грають. 
Гадаю, 
він скоро до нас 
завітає… 
Ну от, подивіться, 
а що вам казав я! 
Уже поспішає 
по совість хазяїн! 
— Ця совість, я бачу, 
належить тобі? 
Будь ласка, бери, 
але більш не губи!

З

А тут на полиці — 
роззява з роззяв, 
найкращий ловець 
і винищувач ґав. 
Давно вже усе він забув 
і проґавив: забув він 
обов'язки й справи, 
забув десь портфель, 
рукавички красиві, 
забув і про те він, 
що мама просила. 
А якось на ґаву 
так рота роззявив, 
що сам загубив себе, 
бідний роззява! 
Ще й досі 
дивується всюди народ: 
од хлопця зоставсь 
лиш роззявлений рот… 
Як тільки зустріне його 
хтось із вас, скажіть, 
щоб зайшов за собою 
до нас.

4

Ця купа велика — 
загублений час. 
Боюся, що й місця 
не вистачить в нас… 
Ось — час для навчання, 
загублений в школі,— 
його вже, напевно, 
не вернеш ніколи! 
Тут- час допомоги 
і мамам, і татам, 
який у розвагах 
втрачали завзято. 
Там — час для зарядки, 
що в ліжках згубили 
і разом зі спортом 
у ліні втопили… 
Тут стільки часу 
погубили невчасно, 
що я вже й не знаю, 
куди його класти! 
Напевно, мені доведеться 
на дверях 
скоріше прибити 
табличку фанерну, 
щоб з неї нарешті 
довідався кожний: 
«Загублений час 
повернути не можна!»

5

А онде в куточку, 
далекім і темнім, 
лежить і страждає 
загублена чемність. 
Страждає 
за хлопця якогось 
страшенно!.. 
Він лізе в тролебус, 
немов навіжений, 
всідається й дума: 
«Усі ви хоч трісніть, — 
нізащо у світі 
не встану я з місця!» 
Тому-то й страждає 
так гірко та вперто 
загублена чемність, 
що може й померти… 
Візьміть її швидше, 
я дуже вас прошу, 
а то, бідолаха, 
загинути може! 
…Як бачите, є в нас 
на що подивитись, 
тому не соромтесь, 
дорослі та діти, 
будь ласка, заходьте, 
скоріше заходьте, 
усе, що згубили,— 
шукайте й знаходьте! 
І все, що вам треба,— 
скоріше беріть. 
Та більше ніколи в житті 
не губіть!