ЗУСТРІЧ
На узліссі,
на ставку
стрілись якось
«А» та «У».

«У» сказало:
— «У-у-у», яке!..—
«А» сказало:
— «А» таке!..—
І чому, за що та як —
невідомо й досі,
«У» образилось на «А»,
і таке знялося!

Покотилася луна,
розбудила тишу,
тільки й чути крик:
— УУАА! —
і нічого більше.

Ось домчав той крик
до лісу —
і в зворотний бік
відбився,
і помчало по ставку,
не УА,
а вже — АУ!

«А» злякалось,
аж присіло.
«У» за мить пополотніло.
І подалі від води
повтікали —
хто куди…

Ну а їм услід
луна
по воді котилась
і гула:
— АУ!

УА! — 

з усієї сили.

То вона
раділа так,
що злякала забіяк.