Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 3161 0352
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon В магазині квіток

В МАГАЗИНІ КВІТОК

В великому місті в розкішну теплицю

Дівчина прийшла молода,

Бо серцем почула весну-чарівницю,

Шуміла весняна вода.

 

І ледве струмки задзвеніли співочі,

Пташки заспівали дрібні,—

Вчувались дівчині веснянки дівочі,

Ввижались діброви рідні.

 

І ледве натуру зо сну зимового

Збудив поцілунок весни,—

Дівчина запрагнула рясту дрібного,

Їй проліски снились ясні.

 

Тепер вона тут, в сій розкішній світлиці…

Ох, що се так серце стиска?

Як душно, як тісно, немов у темниці!

Сей пах, мов отрута яка!

 

В теплиці між квітами скрізь походжає

Гурток панночок і панів.

Дівчина кругом погляда, уважає,

І погляд її посмутнів.

 

Всі квіти розкішні… Дівчина зітхнула.

«Чим можу панянці служить?..» —

Зненацька чийсь голос дівчина почула,—

То крамар паничик біжить.

 

«Чи є в сій теплиці веснянії квіти?» —

Питає дівчина його.

«Аякже! є різні,— чим маю служити?

Тут можна набути всього:

 

Ось є гіацинти, нарциси і рожі,

Азалії є запашні,

Конвалії свіжі, фіалочки гожі…» —

«Ні, пролісків треба мені!..»

 

Здивовано глянув панич; зашарілось

Дівчини обличчя бліде.

«То панночці пролісків простих схотілось?

Їх в місті немає ніде!

 

Тут тільки садові квітки».— «Дуже шкода».

І вийшла дівчина смутна.

«Тут міські розкоші! Тут міська вигода!»

Вертає додому сумна.

 

Зустрілась їй жінка, на плечах похилих

Несе щось, убога така.

«Чи купите, панночко, пролісків білих?» —

Тремтить із квітками рука.

 

«Звичайно! А звідки, я вас попитаю,

Взяли ви сі квіти свої?» —

«Та сила ж квіток тепер всюди по гаю!

Се тут…» Та не чула її

 

Дівчина. Згадала околиці рідні:

Скрізь квіти, ряст, ясна роса…

На проліски білі, на квіти лагідні

Скотилася тихо сльоза…

Додати коментар