АНДРІЙКО ЙДЕ ПО ГРИБИ

Андрійко нишпорить

лісочком,

у нього кошик у руці

і гострий ножик,

щоб грибочкам

зрізать дбайливо корінці.

Їх рвати з коренем не треба!

Коли ж про це забудеш ти,

грибки образяться на тебе

і більш не схочуть

тут рости.

Он-он з травиці визирає —

і тут грибок, і там грибок.

Андрійко ходить та збирає,

дивіться — повен козубок!

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒