ДБАЙЛИВА БАБУСЯ

Була собі бабуся, 

Що в кошику з лози 
Злетіла аж до місяця, 
Ще й вище в три рази! 

Й коли вона летіла 
З пташками пліч-о-пліч, 
Надворі стало поночі, 
Надворі стала ніч. 

Й коли вона летіла 
До неба напрямці, 
Побачили ми віника 
В бабусиній руці. 

— Куди, куди злетіла ти? 
Чому, чому, чому?! 
— Із неба павутиннячко 
Я віничком зніму! 

Зніму я павутиннячко 
Та розжену хмарки, 
Щоб завтра вранці сонечко 
Світило залюбки!

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒