ХАТИНКА НА ЯЛИНЦІ

Там, де сосни та ялинки

у лісочку стали в ряд,

скаче білка – сіроспинка,

закликає всіх звірят.

Сіра спинка, довгий хвостик,

по деревах – плиг та плиг!

— У свою хатинку в гості

я сьогодні кличу всіх!

У моїй малій хатинці,

на ялинці між гілок,

наготовлено гостинців

для звіриних для діток!

Полетіла швидко бджілка,

понесла усім листи:

 

«Всім обідати до білки

дуже просимо прийти».

 

І, почувши цю новинку,

по вечірній по росі

у хатинку на ялинку

поспішили гості всі:

снігурі дзвінкоголосі,

гостродзьобі ятелі,

павучки, бджілки та оси,

і розкошлані джмелі,

і роззява — чорна ґава,

і зайчата – стрибунці,

і гладка зелена жаба,

і веселі горобці.

Ось нечутно, непомітно

поспішає сірий кіт,

щоб до білки – сіроспинки

не спізнитись на обід.

І жуки, жуки злетілись —

музиканти – сурмачі:

клишоногі, жорсткокрилі,

усачі і рогачі.

Сіроспинка всіх вітає,

сіру лапку подає,

ще й до столу закликає,

ще й гостинці роздає.

У хатинці на ялинці

свято радісне іде.

До світанку – співи й танки,

і музика виграє.

 

Грає бджілка

на сопілку,

дружно влад бринять джмелі,

туки-туки дзьобом в гілку

ятелі —

приятелі.

А зайчата – стрибунчата

ще й горобчик – молодець

підхопились та й спустились

по травиці у танець!

Горобців весела зграя

танцювати почала.

Грає, грає, виграє

на сопілочку бджоли!

 

У хатинку на ялинку,

де музика, співи й сміх,

кличе білка – сіроспинка

всіх звіряток лісових.

— Тільки гусінь волохату

ми не пустимо у хату.

Бо вона у нашім лісі

робить шкоду –

просто жах! –

з'їла листя усе чисто

на маленьких дерев­цях.

— І злодійку мишу ми

в хаті не залишимо.

Бо ця миша позавчора,

по­завчора уночі,

влізла в білчину комору

і погризла калачі.

— І гадюку хижу ми

із хатини виженем.

Бо в пташиному гніздечку

ця гадюка – лютий гад! –

подушила всі яєчка

і поїла пташенят!

— Поточили короїди

на деревах всю кору.

Не покличем їх обідать

і не приймем в нашу гру!

 

Той, хто в лісі робить шкоду,

хто нам лиха наробив, –

хай до нас і не заходить!

Ми не любим шкідників!

 

Так у білки – сіроспинки

розважались до зорі

комашня.й малі тварин­ки,

горобці та снігурі.

Рано-зранку, на світанку,

по ранковій по росі

із хатинки на ялинці

розійшлися гості всі.

Білка в хатці задрімала.

Жабка спить на бережку.

Тихо – тихо вранці стало

у зеленому ліску.

Навіть сосни та ялинки

не колишуться, мовчать.

І росинки на травинках,

як намистечко, блищать.

 

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒