МІЙ КОНИК

Я мав колись – то коника,

що звався Сірячок.

Я дав його раз дівчинці

поїхать на товчок.

Вона шмагала коника

ще й била батіжком,

вона ганяла коника

болотяним лужком…

Навіщо дав їй коника! –

я дуже шкодував,

і вже ніколи коника

дівчаткам не давав!

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒