Південь
ПІВДЕНЬ
Від моря Білого летить
літак на Чорне море.
Край моря сонце золотить
укриті лісом гори.
На півночі давно зима,
і все снігами вкрито,
а тут ще й осені нема —
і досі тепле літо.
Пілот під сонцем золотим
доху важку скидає
і край, що стелиться під ним,
з любов'ю оглядає.
Чудовий край, багатий край,
квітучий та зелений!
Отут росте той самий чай,
що ми п'ємо щоденно.
Цвітуть поля квітучих роз,
герань цвіте червона.
Звисають з виноградних лоз
важкі прозорі грона.
І навіть грудень не вкрива
снігами ті долини,
де зеленіють дерева
і спіють мандарини.
Узявши зошити й книжки,
в легкій одежі, босі
біжать до школи хлопчаки
й дівчатка чорнокосі.
Під сонцем лагідним завжди
живуть вони й зростають,
а про морози та льоди
лише в книжках читають.
Та діти сонячних долин
північним дітям — друзі,
бо всі народи — як один
в Радянському Союзі.
