ШЛЯХАМИ – ДОРОГАМИ

Поглянь туди, поглянь сюди —

в усі кінці країни

ідуть по рейках поїзди,

невтомні, безупинні.

Ану послухай, як гудуть

поважні паровози:

«В далеку путь, в далеку путь

ми все, що треба, возим!»

Ось паровоз іде на міст

над річкою якоюсь:

«З колгоспним хлібом я до міст

веду вантажний поїзд!»

«А я,— розводячи пари,

гуде зустрічний лунко,-—

везу із міста трактори,

колгоспам подарунки!»

Ось третій поспіхом іде:

«Спішу-у! Не маю часу!

Бо там завод великий жде

вугілля із Донбасу!»

Недавно так було, та ось

колишнім паровозам

віддати місце довелось

електро- й тепловозам.

Аби вони ще швидше йшли,

ще більш тягли вагонів!

Блискучі рейки пролягли

на безліч довгих гонів.

І один одному навстріч,

навперехрест і поруч

йдуть поїзди і день і ніч,

в зимову, в літню пору.

Вдивляючися пильно в путь,

від міста і до міста

по рейках поїзди ведуть

умілі машиністи.

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒