ЗА НАКАЗОМ ІЛЛІЧА

Невтомні люди на землі

над всім господарюють:

річки великі та малі

на користь нам працюють.

Поглянь: ясний, як серебро,

степами України

в спокійній величі Дніпро

до моря плавно лине.

Та гребля вільних вод розгін

ураз перетинає!..

Вода на лопаті турбін

із силою спадає,

і нам електрику дають

турбіни ці потужні.

Дроти блискучі струм несуть

на всі краї навкружні.

Той струм дає заводам міць,

трамваї водить дзвінко,

яскравим світлом блискотить

у кожному будинку,

і хліб пече, й живить приймач,

пере й прасує одяг,

і поїзди могутні, бач,

без пари й диму водить.

Це Ленін дав такий наказ:

щоб людям краще жити,

електростанції у нас

на ріках спорудити.

І електричні ліхтарі

засяяли зірками

і на Дніпрі, й на Ангарі,

на Волзі, Обі й Камі.

Через ліси, через степи

їдуть по всій країні,

неначе велетні, стовпи

високовольтних ліній.

Якби прокинувся Ілліч

і вийшов з Мавзолею,

і кинув погляд в синю ніч

над рідною землею, —

як він радів би тисячам

вогнів ясних, веселих,

що засвітились тут і там

в колгоспних наших селах!

І виникають раз у раз

нові вогні численні.

Це люди здійснюють наказ,

що дав великий Ленін.

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒