Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Байка предковічна

БАЙКА ПРЕДКОВІЧНА

Ох, давня ти, байко!

Хіба що незнайко,

Простак-невіглас

Не чув тебе зроду!

Дійшла ж ти до нас

Від давнього вельми народу!

Ті греки змисленні

Казки незчисленні

Із музами вкупі творили —

Розкішні, чудові,

Богам до любові,

Та й цюю навіки потомні зложили,

Мистецького хисту додавши,

Величнії краски узявши:

Вложилась таємная річ, непроста,

Істоті таємній в уста.

Отож була Сфінксова мова:

— Чужий чуженине, вгадай мого слова!

Хто вранці ногами іде чотирма,

У південь ступає двома,

Як сонце ж надвечір згасає —

На трьох шкандибає?

І загадку тую вгадав чоловік!

Вгадав… Та й по цей день її не минає

Ніхто із людей, хоть і ревне шукає

Від долі незмінної лік…

Малим немовлятком до звіра подобний

Бува чоловік неспособний:

Плазує, навколо рятунку блага…

Аж осьде вона надбіга —

Пора молодая, жадана,

І дужа, і міцна, кохана!

Тепер чоловік порятунку не просить,

Він гордо та пишно головоньку носить!

Він цар тепер світа свого!

От справжняя доля його!

Чи так же?.. Мине панування те миле —

Он хирная старість іде!..

І владар помалу з кієчком бреде,

Себе підпирає, як древо похиле!

Дожив чоловік… І ослаб, і осліп…

Так це він — коханої жизні вінець?..

Чи кращий початок життя, чи кінець —

Нехай угадає новітній Едіп!..

 

повернутися до: Вірші Олени Пчілки⇒

Додати коментар