Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Хутірські прибадашки

ХУТІРСЬКІ ПРИБАДАШКИ

Іду я та й іду,

Аж ідуть качки по льоду,

Сірі-білі, попелясті,

Кучеряві, волохаті,

Сірі-білі, всі до пари.

 

Аж тут сонце вийшло з хмари

Зараз лід увесь розтав,—

А з його ставочок став!

Качки радії були,

По ставочку попливли.

 

Ах досадно! Я ж хотів

Половить їх, та не вспів!

Ну, на качок поглядаю,

Думку-гадоньку гадаю:

 

«От би добра була штука,

Коли б мать якого крюка,-

Зачепить одну ситеньку

Чи біленьку, чи сивеньку,

Та й спекти або зварити,

На здоров’ячко спожити,

 

Але де ж би крюк узявся;

Коли — степ кругом простягся?

А в степу вже, вибачайте,

Деревини не питайте:

Все сама ковиль-трава

Наоколо укрива;

 

Ні діброви, ні гайка,

Лиш над ставом осока

Та зелені очерети!

Що тут візьмеш у лабети?

При мені ж сама сокирка,

Та у торбі талавирка,

З дому ще мені досталась,

Десь у торбі завалялась.

 

Треба йти по розум, брате.

Спосіб мудрий добирати!

Сплів тоді я мотузка

Знадобилась осока!.

 

А після того я взяв

Талавирку порубав

Та вузлами й нав’язав;

Двадцять всіх було шматочків,

Двадцять вийшло й вузолочків,—

На одному мотузочку

Стільки й качок на ставку.

 

Мотузок зчепив кінцями,

Та каблучку з вузолцями,

І пустив тоді на став —

Сам дивитись нишком став.

 

От сиджу я в очереті,

Як в гетьманському наметі!

Бачу — качка приверта,

Узлик з рибкою хвата.

 

Добре! З рибки поживилась,

Та мотузкою вдавилась!

Наче рибка на гачок,

Понялась на мотузок!

 

Ось і друга сіро-біла

Вузлик з рибкою вхопила;

Стали борсатись удвох,

Далі — втрьох, учотирьох!..

 

Поковтали, та вже й край,—

Хоч пірни, хоч виринай!

Так-то качки лакомились

І всі двадцять половились.

 

Хоч трепечуться крилами —

Радоньки нема з вузлами:

В пельці вузлики сидять,

Двадцять качечок держать!

 

Так-то двадцять всіх качок,

Нанизалося в кружок.

Поринають, виринають

Та все ближче привертають.

 

Трепетались неборачки.

А я лізу собі рачки,

За мотузку як шморгнув —

Качечок усіх здобув!

 

Хочте — вірте; хочте — ні,

Се однаково мені,—

Я ж собі поживок мав,

Та ще й добре вторгував!

 

повернутися до: Вірші Олени Пчілки⇒

Додати коментар