КОТОВА НАУКА

Котик Мурко находився,

Десь там Лазив, наморився —

Скочив на диван.

Ох, та й пишно ж як розлягся!

Як розкішненько простягся,

Мов великий пан!

Зирк малий Петрусь на нього,

На пустунчика отого,

І сказав йому:

— Ах ти ж, Мурку, ах, ледащо.

Чи тобі робить нема що

У дворі всьому?

А глядіть в коморі, в хижі

Та ловить шкідливі миші,

Стерегти добра?

Розпустився, розманіживсь,

Тільки спав би все та ніживсь!

Глянь, яка пора! —

Так Петрусик лихословив.

Мурко вислухав і мовив:

— Правда, далебі!

Вже ж, недобре лінуватись,

До роботи не прийматись —

Це скажу й тобі:

Он книжки твої ще в схові,

І завданки не готові,

Що на завтра вчить.

Поки ходиш, гави ловиш,

Та мені докори мовиш,

Міг би все зробить:

Міг би вивчить байку «Хмару»,

Чи зробить задачок з пару,

А хоч би і п’ять.

І що треба написати,

Все гарненько посправляти —

Не байдикувать!

Часто так і в нас буває:

Хтось там судить, дорікає,

Іншого займа;

А на себе озирнутись

Та швиденько схаменутись,—

То цього нема!..

повернутися до: Вірші Олени Пчілки⇒

2 Responses to “Котова наука”