Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Школярики

ШКОЛЯРИКИ

Вертаються школярики

Із школи додому.

Скільки втіхи, скільки щастя

Малому й старому!

 

Тато, мама дожидали,

А кого й бабуся,

А як хто, то, може, й втішив

Старого й дідуся.

 

Зустрівають, оглядають:

Чи великий виріс, чи не схуд?

А що з науки

Наш хлопчина виніс?

 

Може, став за цюю зиму

Дуже вже письменний,

Може, став і гордувати,

Що занадто вчений?

 

Ні, ні, ні, цього немає!

Онде, подивіться,

Як він з меншими своїми

Всюду метушиться:

 

Треба все йому оглянуть

В хаті і в коморі;

Он гринджолята маленькі

Десь найшов надворі.

 

Ой, та й ловко ж так спускаться

З гірки снігової,

Або й вуличкою мчати

Стежкою крутою!

 

Ну, сідай, мала сестричко,

Та не плакать тільки,

Як і падать доведеться,

Може, разів скільки.

 

От санки летять, і шапка.

Й теплі рукавиці,—

Так дзвенить же й сміх- веселий!

Теє ж все — дурниці!

 

Прийдуть в хату — пиріжечків

Зараз дасть матуся,

Може, й ще чогось такого

Відшука бабуся.

 

Сміхи, жарти та балачки,

Всякі розповідки —

Не сказав би, де кінець їм,

І беруться звідки!

 

Ох, як тяжко було в осінь

З домом розлучатись,

Так тепера з любим святом

Мило зустріватись.

 

повернутися до: Вірші Олени Пчілки⇒

Додати коментар