Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Цуцик і його пані

ЦУЦИК І ЙОГО ПАНІ

Був собі гарненький цуцик —

Чорний ніс, а білі п’яти:

Ціла пазушка біленька

І панчішки білі знати;

 

На чолі мав проділь білий —

Отакий то був джигунчик.

З нього й сторож був добрячий —

Цілий день дзвенів дзявкунчик!

 

Господиня двору, пані,

За все те його любила,

Всім сусідам на всі боки

Свого цуцика хвалила:

 

— Ох, і песик же у мене!

Подивіться, що за врода:

Хутро чорне, п’яти білі,

Прехорошая порода!

 

А розумний, а слухняний!

Подає уже й хустинку,

Як чужий хто в двір увійде,

Він почує в ту ж хвилинку!

 

Так-то пані вихваляла…

Але потім незабаром

Наказала так служниці

Перед ранішнім базаром:

 

— Слухай! Ти Бобка сьогодні

Забери з двора з собою.

Став він голосно так гавкать,

Що нема за ним спокою!

 

Та й негарний став — перістий:

Білі п’яти не до речі,

Особливо проділь довгий

І такі широкі плечі!

 

Цур йому! Віддай комусь там,

Коли він отак змінився.—

Тут, почувши тую мову,

Песик дуже розгнівився:

 

— Вибачайте, можна пані! —

Він гукнув.— Я не змінився,

А, мабуть, вам надокучив,

То й негарний вже зробився!

 

Це ж вам цуцикова байка.

Може, й правда в ній знайдеться;

Може, так воно між людьми

Часто-густенько ведеться,

 

Що буває хтось «чудовий»,

«Премиленький»! Але згодом

Наче іншим він здається —

Не таким уже «клейнодом»!..

 

Хто тут винний з двох буває —

Дуже трудно розібрати;

Та, судивши, не завадить

Байку Песика згадати!..

 

повернутися до: Вірші Олени Пчілки⇒

Додати коментар