Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Зайчатко й хлоп’ятко

ЗАЙЧАТКО Й ХЛОП’ЯТКО

Зайчик сірий плиг та скок

З поля чистого в лісок.

Через пень, рівчак, колоду;

Ненароком якось в воду,

Спотикнувшись, зайчик — бух!

 

Де не взявся тут пастух:

Невеличке те хлоп’ятко

Пасло в лісі десь ягнятко.

 

Отже, скинувши торбинку

Та полатану свитинку,

Хлопчик кинувся в озерце.

 

А в зайчатка з жаху серце,

Як та пташка, в грудях б’ється!

Та хлоп’я собі сміється:

— А, попався, небораку!

Ще не вмер ти з переляку? —

Бідні сіренькі зайчата!

Небезпечно їм гуляти!

 

Хто що хоче з ними робить:

Б’є з рушниці, псами гонить,

А до того ще й глузує,

Бо ніхто не зна, не чує,

Як ті зайчики вмирають,

Скільки мук вони приймають!..

 

Ухопив зайча за вуха,

Хлопчик потім скільки духу

З ним на берег випливає,

Де зайча подіть шукає.

 

Бідний зайчик, як билина,

Весь тремтить — лиха година,

Як на світ він народився,

Краще б був він утопився!

 

Тут замислилось хлоп’ятко:

Що, як був би я — зайчатко?

Чи то й я б так всіх лякався,

Доки в руки не попався?

 

Та й з мене б так глузували?

Вбили б, шкурку теж зідрали?..

Як тужила б моя мати!

 

У хлоп’яти оченята

Заблищали, мов росою,

Несподівано — сльозою.

— Ну, мій зайчику, на волю!

В ліс біжи по чистім полю!

Плигай знов собі та грайся,

Од людей гаразд ховайся! —

 

Крикнув хлопчик, а зайчина

Плигнув з рук, як хуртовина,

Що не зміг би й пес догнати —

До своєї біг він хати.

 

повернутися до: Вірші Олени Пчілки⇒

Додати коментар