Доктор Всезнайка

   Жив – був бідний селянин, звали його Рак. Повіз він одного разу на двох волах віз дров в місто і продав їх за два талера одному доктору. Стали з селянином розплачуватися, і якраз в цей час доктор сидів за столом; побачив селянин, як смачно той їсть і п'є, і теж йому захотілося, щоб і у нього все було так само і щоб зробився він теж доктором. Постояв селянин трохи і запитує, чи не може він теж доктором зробитися?

— О! – Сказав доктор – це звичайно, можна влаштувати.

— А що ж я повинен для цього зробити? – Запитав селянин.

— Спершу ти купи собі буквар, є такий, що спереду півень намальований; потім продай свій віз і двох волів і купи на ті гроші одяг і все, що до лікарської справи відноситься; по – третє, замов собі вивіску, щоб на ній писалося: "Я – доктор Всезнайка", і вели прибити її у себе над дверима.

   Так селянин і зробив, як сказано йому було. Ось позаймався він лікарською справою деякий час, але не так вже довго. Одного разу вкрали у одного багатого й поважного пана гроші. Розповіли йому про доктора Всезнайку – що живе, мовляв, в такому – то селі людина і може легко дізнатися, куди гроші поділися. Велів пан запрягти карету, поїхав у те село і запитує у селянина, чи не він буде той самий доктор Всезнайка.

— Так, це я і є.

— Так їдьмо разом зі мною і відшукайте мені вкрадені гроші.

— Що ж, гаразд, але дружина моя Грета повинна їхати разом зі мною.

   Пан на це погодився і велів їх обох посадити в карету, і вони поїхали разом. Ось приїхали вони в поміщицьку садибу; стіл вже був накритий, і звуть доктора Всезнайку поїсти.

— Так, але і дружину мою Грету треба теж покликати, – сказав він і сів разом з нею позаду столу. Ось підходить перший слуга, приносить блюдо з їжею; тут селянин штовхнув дружину свою в бік і каже:

— Грета, а це ж перший…

   Він хотів сказати, що це перший слуга їжу несе, і хотів добавити, що ще буде інший нести, а слуга зрозумів, що він ніби хотів сказати: "Це, мовляв, і є перший злодій", і так як він і був ним насправді, то злякався і розповів у дворі своїм товаришам:

— А доктор – то все знає, нам не легко прийдеться; він сказав, що я перший злодій і є.

   Не хотілося другому слузі йти, але все ж довелося йому подавати. Входить він зі своїм блюдом, а селянин штовхнув свою дружину в бік:

— Грета – каже, – а це другий.

   Стало слузі страшно, і він поспішив скоріше піти. Третьому слузі теж довелося не легко, сказав селянин знову:

— Грета, а це ось третій.

   Четвертому слузі довелося нести накрите блюдо; ось господар звертається до доктора, нехай покаже тепер своє мистецтво вгадувати і скаже, що в цій страві знаходиться; а були там раки. Подивився селянин на блюдо і, не знаючи, як тут бути, каже:

— Ах, бідний я Рак!

Почув це пан і вигукнув:

— Так, він відгадав: мабуть, знає, у кого і гроші знаходяться.

   І стало слузі дуже страшно, підморгнув він доктору, щоб той вийшов до нього на хвилинку. Селянин вийшов – і зізналися перед ним усі четверо слуг, що гроші вони вкрали; і раді, мовляв, будуть всі гроші йому віддати та на додачу ще велику суму обіцяли, якщо він їх не видасть: а не то їх повісять. Повели вони доктора туди, де лежали заховані гроші. Доктор залишився задоволений, повернувся в кімнату, сів за стіл і каже:

— Пане, а тепер пошукаю я по своїй книзі, куди гроші поділися. – А п'ятий слуга заліз тим часом в піч, щоб підслухати, чи не знає доктор чого ще. Доктор сів, розкрив свій буквар, почав його перегортати та шукати півника на картинці. Але знайти його відразу не міг, от і каже він:

— Ти ж тут, ну так вилазь.

   І подумав той, хто в грубку забрався, що це сказано про нього, вискочив у великому переляку звідти і заволав:

— Ця людина все знає!

   Потім показав доктор Всезнайка панові, де гроші заховані, але не сказав, хто їх вкрав, і отримав і з того і з іншого боку багато грошей в нагороду і став вельми знаменитий.