Казка – небилиця

   Хочу я вам дещо розповісти. Бачив я раз, як летіли дві смажених курки. Летіли вони, треба сказати, швидко, животи свої до неба задрали, ну а спини прямо в пекло повернули; а ковадло з млиновим жорном через Рейн пливли, та так вже тихо, повільно – приповільно; а жаба сиділа і леміш їла, – на льоду, в Тройцю. І стояло тут ще троє хлопців; сталося, що зібралися вони зайця зловити, а йшли вони на милицях і на ходулях; один був глухий, інший – сліпий, третій – німий, а четвертий – і ногою зовсім рушити не міг. Може, ви хочете дізнатися, як все це скінчилося? Сліпий – той перший побачив, що по полю заєць біжить; німий крикнув одноногому, а кульгавий – хвать зайця, та прямо за шию. А ось було ще: зібралося кілька людей плисти по землі – натягнули вони вітрила і попливли собі по широкому полю; перепливли через високу гору, і що ж? – Потонули бідолахи. А рак гнався за зайцем; і лежала високо на даху корова, – вона злетіла туди. А мухи в тих краях величезні – величезні, все одно як у нас кози.

А тепер відкрий віконце, щоб всі небилиці в нього вилетіли.