Лісова бабця

   Раз проїжджала одна бідна служниця зі своїми панами через дрімучий ліс; і ось, коли вони перебували в самій його середині, вискочили раптом з лісової гущавини розбійники і повбивали всіх, кого вдалося їм схопити. І загинули всі, – тільки одна дівчина і встигла, вискочивши зі страху з карети, сховатися за деревом. Коли розбійники пішли зі своєю здобиччю, вона вийшла з – за дерева і побачила, яке нещастя трапилося. Заплакала вона гіркими сльозами і каже:

— Що ж мені тепер, бідній, робити? Не знаю я, як мені з лісу вибратися, адже тут жодної живої душі не знайти, видно, доведеться мені з голоду пропадати.

   Ось пішла вона шукати дорогу, але знайти її не могла, а між тим уже завечоріло, і сіла вона під деревом, віддавши себе на волю Господню, і вирішила так тут і сидіти і нікуди не йти, що б там не трапилося. Ось сидить вона, і раптом прилітає до неї білий голубок, тримаючи в дзьобі маленький золотий ключик. Поклав він їй ключик в руку і мовив:

— Бачиш, он стоїть велике дерево, є в ньому замочок, ти відкрий його цим ключиком, і знайдеш там багато всякої їжі, і не доведеться тобі тоді голодувати.

   Підійшла дівчина до дерева, відкрила його тим ключиком і знайшла в маленькій мисочці молоко і білий хліб; накришила вона його в молоко, поїла і випила, наїлася досхочу і каже:

— Час уже таке, що й кури на сідало сідають, а я втомилася, от пора б і мені теж лягти у своє ліжко.

   І прилетів знову білий голубок, і приніс у дзьобі другий золотий ключик, і мовив:

— Відчини он те дерево, і знайдеш ти в ньому собі постіль.

   Відімкнула вона дерево і знайшла хороше, м'яке ліжечко. Помолилася вона Богу, щоб охороняв він її в ночі, і лягла вона і заснула. Прилітає на ранок втретє голубок, приносить їй знову ключик і каже:

— Відчини он те дерево, і знайдеш ти в ньому сукні.

   Відімкнула вона дерево і знайшла в ньому шиті золотом і прикрашені дорогоцінними каменями сукні, яких не знайти ні в однієї королівни. Так і жила вона там до пори до часу, і прилітав голубок і доставляв їй все, що було їй треба; і то було хороше життя.

Але прилетів раз голубок і питає:

— Чи згодна ти надати мені одну послугу?

— Так, я охоче зроблю тобі послугу, – сказала дівчина.

І мовив тоді голубок:

— Я поведу тебе до невеликої хатинки, ти увійди в неї і побачиш там у вогнища стару; вона скаже тобі "здрастуй," але ти їй не відповідай, що б вона не робила; по праву руку від неї будуть двері, ти відкрий їх і увійди до кімнати; лежатиме там безліч різних кілець, і будуть серед них чудові кільця з блискучими камінцями, але ти їх не чіпай, а вибери собі найпростіше і принеси його мені як можна скоріше.

   Пішла дівчина до хатинки, підійшла до дверей, бачить – сидить там бабця; здивувалася вона, побачивши дівчину, і каже:

— Здрастуй, дитино моя, – але та їй нічого не відповіла і пішла прямо до дверей.

— Ти куди? – Крикнула стара, схопила її за спідницю і хотіла було втримати. – Це мій дім, сюди проти моєї волі ніхто входити не сміє.

   Але дівчина, не сказавши ні слова, вирвалася від неї і увійшла прямо в кімнату. І лежало там на столі безліч різних кілець, вони сяяли і виблискували; і стала дівчина ритися в купі кілець, шукаючи самого простого, але такого вона знайти ніяк не могла. Ось шукає вона кільце і раптом помічає, що стара йде, крадучись, з кімнати, тримаючи в руках пташину клітку. Підійшла тоді дівчина до неї, взяла у неї з рук клітку, підняла її, подивилася, бачить – сидить у ній птах і тримає у дзьобі просте кільце. Взяла дівчина то кільце, зраділа, кинулася з тієї хатинки бігти, думаючи, що ось – ось прилетить за кільцем білий голубок; але він все не прилітав. Притулилася тоді дівчина до дерева і стала білого голубка чекати. Ось стоїть вона біля дерева, і стає воно раптом гнучким і схиляє вниз свої гілки. І раптом обвилися гілки навколо неї, і стали вони руками; озирнулася вона, бачить – звернулося дерево в прекрасного юнака, він обійняв її, ніжно цілуючи, і сказав:

— Ти звільнила мене від закляття і від влади старої бабці, злої відьми. Вона звернула мене в дерево, але кожен день я бував по кілька годин білим голубом, і поки кільце було в неї, я не міг повернути свій людський вигляд.

   І звільнилися від злого закляття і його слуги й коні, що були теж звернені в дерева, – і стояли вони тепер поруч з дівчиною. А потім поїхали вони до нього в королівство, адже був той юнак королевичем, і одружилися вони і стали жити і поживати приспівуючи.